Трохи про Познань
Поїхав я на концерт "Camel" у Познань, яка виявилася дуже гарним містом.
Стару величезну броварню переробили на торговий центр, і прекрасний завод не зіпсували навіть бутіки.
Як написав хтось на форумі Вінського, познанська ратуша подібна на величезний торт.
У цей будинок можна зайти лише якщо знаєш, що казати на "Слава Україні!"
Приблизно так вліті виглядає 90% познаньчанок і вроцлавчанок - незалежно від віку, розміру і кількості домашніх тварин.
А так познанські клоуни дивляться на познаньчанок.
На цій фотографії будинки на фоні мали гарно виглядати крізь воду, але нічого не вийшло.
А до цієї фотографії можна зробити конкурс "придумай діалог".
Здається, тут не може бути особливих суперечок, чий то насправді сквер.
Рекс перекреслює всяке лайно на березі познанської річки Варти.
Не зайти в цукеню з такою вивіскою було би гріхом. На жаль, всередині вона була сучасна і нецікава.
Архітектурна еклектика на Тумському острові.
Парк Уілсона - того, що Вудро. Уявлення не маю, який стосунок він має до Познані. Ймовірно, такий же, як Вашингтон до вулиці імені себе у Львові.
А це з пальм'ярні. То такий заклад, де ростуть пальми. Думаю, ця квітка прикидується шматою не просто так, а для того, щоб відкусити мені палець, коли я її порухаю. Тому я очканув до неї торкатися.
У курки після перукарні гарна зачіска. Ця курка теж живе в пальм'ярні.
Слово "Поліція" для мене чомусь римується з такою архітектурою.
Ще в Познані є два зоопарки. У старий, в центрі міста - вільний вхід, але з тварин там лише козлики, вівечки, пару мавп і черепашки. З черепашками мені повезло: я зазняв пристрасну історію кохання з дуже сумним кінцем:
А ввечері був концерт "Camel", і це було щось позаземне. Я стояв прямо коло сцени, і за 2 метри від мене Ендрю Латімер - той самий, що 40 років тому написав "Lady Fantasy" - грав її на біс. Це було дистильоване щастя.
Ні, це не бомж, це Ендрю Латімер, геній, який співає пальцями.