Майже у кожній групі дітей, з якими мені доводиться спілкуватися, зустрічається дуже балуваний хлопчик. Знервований, некерований, який постійно когось штурляє, бігає, кричить, збурює інших дітей. Як правило, у такого хлопчика спокійна мила привітна мама, яка пояснює, що у них "синдром гіперактивності
(
Read more... )
Comments 19
бывают гиперактивные дети, бывают невоспитанные дети.
Reply
Reply
про чужих детей всегда так кажется :)))
Reply
Редкие родители могут допустить мысль, что их ребенок может кому-то мешать)
Reply
Такі речі не за один день формуються і не один день виправляються, і не однією тільки людиною - а всім оточенням такої дитини.
А щодо жорсткості.. на одних це діє цілюще, інших - "озлобляє", треба знати причину щоб "лікувати" наслідок. ІМХО.
Reply
Reply
Але віра в дітей діє майже на всіх. Коли кажеш "я тобі довіряю, я знаю що ти це зробиш/не підведеш тощо" - це робить з ними маленькі дива.. не одразу, але це працює на їх "піднесення", піднімає їх самооцінку яка страждає від принижень так саме як і наша - доросла.
..ну, це моя думка, дитяча психологія може мати свою, я не дуже багато читала.
Найбільш близька мені книга- "Педагогика для всех" Соловейчика, яку я правда прочитала пізнувато і яка "сформулювала" те що я відчувала інтуїтивно.
Reply
ой. це дуже важко організувати, не уявляю як вихователі чи викладачі з ними справляються "у великих об'ємах".. :) безумовно, владність повинна бути, "підкоряюча волю аура".
Reply
(The comment has been removed)
Reply
Reply
Reply
Тобто гіперактивність є медичною проблемою, яку *гарні* невропатологи знають, як легко лікувати і виліковувати. Але до виховання це не має жодного відношення. Навпаки, спроба гіперактивну дитину "виховувати" шляхом обмеження призводить до зворотніх наслідків і погіршення стану нервової системи. Тому дійсно варто говорити о дітях, коли маєш практичний досвід з ними.
Reply
Reply
Reply
Reply
Leave a comment