Про вічне

[forest_bird]

"Нема часу і вічності немає,
 нема брехні, нема речей двоїстих,
 і тільки сонце промені ламає,
 і хлипа флейта, флейта з передмістя...."

Comments

Про прозаїчне

[autor_more]

Маленькая
птичка
лучше
большого
таракана, -
Сказала Елизавета Меркульевна Бемъ.

По TV сказали,
что в Украине
тараканы
исчезли,
вымерли.
Это не динозавры - никто не заметил.

А тараканы -
заботливые,
нежные
преданные
родители.
Славные, безобидные, беззащитные жуки.

Куда же
ушли вы,
наши
маленькие
друзья ?
Вот вопрос, который меня беспокоит.

Re: Про прозаїчне

[forest_bird]

Нема причин для переживання:в мене повна кухня тарганів.Вони повсюди і я вже навіть не намагаюсь їх позбутись:)Тож не вимерли...живі,здорові...після 10 вечора влаштовують собі тусівки з крихтами хліба і радіють життю!

Re: Про прозаїчне

[autor_more]

Поздравляю! У Вас большая и дружная семья. Тараканы могут гордиться своей большой мамой.

Пора уже объявить Вашу квартиру национальным заповедником, а всех жильцов ее - занести в Красную книгу. Составьте, пожайлуста, реестр всех жуков, дайте каждому имя. В крайнем случае - порядковый №.

Re: Про прозаїчне

[forest_bird]

Шкандибає світанок на милицях
В даль, що зорана летом комет,
Хтось незнаний зітхає і дивиться
На міста крізь небесний лорнет.
А міста - мов гігантські термітники:
Метушня, метушня, метушня…
На базари, в музеї й на смітники
Заповзає людська комашня.
І живуть у комфортних домівках
Довгоносики і павуки,
Махаони і божі корівки,
Й екзотичні жуки-диваки.
Тут киплять мурашині баталії
І співає цвіркун навісний,
І розпусних капусниць за талії
Обіймає тарантул товстий.
А жуки, до яких приповзають
Їх жучихи лиш пізно вночі,
Ті, буває, й самі ще не знають,
Що вони вже давно рогачі.
Є тут кузки, а є й скорпіони,
І над нами сузір’я, як сволок.
Нас мільйони, мільйони й мільйони,
Нас крізь лупу вивча ентомолог.
Шкандибає світанок на милицях,
Спочиває туман на дахах.
Ентомолог засмучений дивиться
На огидні розваги комах.