Смеркалось...

[arisuu]

Дорогая редакция! Слышала, вы ищете толанды? Но почему-то не замечаете очевидного - сколько толандов взрастила хлебосольная украинская земля! Наслаждайтесь...

Назва: "Вечоріло"
драбл
рейтінг - дуже низький
пейрінг - йобіллі
зміст: розмова після...самі - розуміете - чого

- Це було дуже погано? - тихо спитав він, обережно торкаючись його кінчиками пальців.
- Ні. - Білл лежав, не рухаючись. - Трохи боляче, трохи дивно, але погано...ні. Погано не було.
За вікнами вечоріло. І прохолода пахла тим особливим запахом, яким пахне лише весна.
- Це добре. - він поцілував ще вологу тонку шкіру між його лопаток та обійнявши поперек грудей, тикнувся носом у скуйовджене темне волося. - Тоді врешті решт, вітаю у дорослому світі.
- Потвора! - Білл тихо засміявся, повертаючись до нього обличчям, і він побачив його веселі очі. - Дуже романтично! А де розповіді про шалене кохання, про те, як ти страждав, не спав ночами, все мріяв про моє молоде незаймане тіло, та те, як поцупати мою коштовну цноту?
- Що то ти таке кажешь зовсім фантастичне. - він закотив очі в удаваному подиву. - Теж мені - „коштовна цнота”. Ти вже років надцять не знав кому її приткнути, а усі лякались спокуситись. Один я не злякався відповідальності, та вирішив надати своєму коханому хлопчикові довгоочікувану насолоду, а решті усього світу - довгоочікуваний спокій. Я герой, і мені потрібна нагорода.
- Хрiн тобі, а не нагорода. - трохи образливо пробуркотів Білл та відчутно штовхнув його у стегно. - Я - твоя нагорода. Навіки. Радій.