(023) Завод Днепропетровской артели "Красный весовщик" (ВЕГА) (ДАХ) (ДАКВ) Днепропетровск. Украина
Украина. Города с заводами по производству весов и гирь - https://funtofil.livejournal.com/195237.html
1915 г. - Завод земледельческих орудий
1926-1930 гг. - Государственный литейный, весовой и металлобрабатывающий завод "ВЕГА"
(Арендатор - Артель "Трудовая Вега).
1933-1937 гг. - Завод днепропетровской артели им. М.Хатаевича (ДАХ).
В 1935 г. Менделя Марковича Хатаевича наградили орденом Ленина, а, в 1937 г. - расстреляли.
https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%A5%D0%B0%D1%82%D0%B0%D0%B5%D0%B2%D0%B8%D1%87,_%D0%9C%D0%B5%D0%BD%D0%B4%D0%B5%D0%BB%D1%8C_%D0%9C%D0%B0%D1%80%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87
Артель его имени срочно переименовали в нейтрального "Красного весовщика", а, на выпущенных уже весах, имя М.М.Хатаевича срезали наждаком.
1937-1941 гг. - Завод артели "Красный весовщик" (ДАКВ).
Последующее название - Днепропетровская артель им. 22-й годовщины Октябрьской революции.
Весы системы Беранже до 20-ти КГ. Маркировка - ЗАВОД ВЕГА Д - СК (Днепропетровск)
Государственный литейный, весовой и металлообрабатывающий завод «Вега»
(арендатор - Рабочая кооперативная артель «Трудовая Вега»). Днепропетровск, ок. 1929 года.
Клеймо - АРТ ТРУД ВЕГА 20 КГ ДН - ПЕТР
Особенность конструкции: обратноклиновидные съемные подушки центральной призмы.
Коллекция весов С.Т. Жукова - https://funtofil.livejournal.com/39026.html
Весы системы Беранже до 20-ти КГ. Маркировка - ЗАВОД ВЕГА ДНЕПРОПЕТРОВСК Фото из Инета
Весы системы Беранже до 20-ти КГ. Маркировка - Артель ТРУД «ВЕГА» ( Рабочая кооперативная артель «Трудовая Вега»). Днепропетровск. Фото из Инета
Весы системы Беранже до 30-ти КГ. Маркировка - Артель ТРУД «ВЕГА» ( Рабочая кооперативная артель «Трудовая Вега»). Днепропетровск. Фото из Инета
Весы системы Беранже до 20-ти КГ. Маркировка - Артель ТРУД «ВЕГА» ( Рабочая кооперативная артель «Трудовая Вега»). Днепропетровск. Фото из Инета
Весы до 10-ти КГ. Маркировка - Артель ТРУД "ВЕГА". Фото из Инета
Весы до 5-ти КГ. Маркировка - "ТРУД. ВЕГА". Фото из Инета
Тарелка весов. Клеймо АРТЕЛЬ ТРУД ВЕГА ЕК-СЛАВ. Фото из Инета.
Тарелка весов. Клеймо АРТЕЛЬ ТРУД ВЕГА ЕК-СЛАВ. Фото из Инета.
Тарелка весов. Клеймо АРТЕЛЬ ТРУД ВЕГА ЕКАТЕРИНОСЛАВ. Фото из Инета.
Тарелка весов до 10-ти КГ. Клеймо АРТЕЛЬ ТРУД ВЕГА ЕКАТЕРИНОСЛАВ. Фото из Инета.
Тарелка весов. Клеймо АРТЕЛЬ ТРУД ВЕГА ЕКАТЕРИНОСЛАВ. Фото из Инета.
Тарелка весов. Клеймо АРТЕЛЬ ТРУД ВЕГА ЕКАТЕРИНОСЛАВ. Фото из Инета.
Весы системы Беранже. Маркировка - Артель им. Хатаевича, Дн-петровск. 1937 г.
Коллекция весов С.Т. Жукова - https://funtofil.livejournal.com/39026.html
Весы системы Беранже до 20-ти КГ. 1934 г. Маркировка - Артель им. Т. Хатаевича, Дн-петровск. Клеймо - им. Т. ХАТАЕВИЧА дн-петровск 1934 г.
После ареста Хатаевича и признания его «врагом народа» его фамилия с весов была удалена.
Коллекция весов С.Т. Жукова - https://funtofil.livejournal.com/39026.html
Весы системы Беранже. Артель им. Т. Хатаевича, Днепроперовск. 1936 г. Фамилия Хатаевича сошлифована со станины и рычага весов. Фото из Инета
Весы до 20-ти КГ. Маркировка - фамилия Хатаевича сошлифована. Фото из Инета
Весы до 20-ти КГ. Маркировка - ВКПС АРТЕЛЬ Кр. Весовщик. ДНЕПРОПЕТРОВСК Фото из Инета
Весы системы Беранже. Днепропетровский завод весов артели «Красный Весовщик». 1939 год.
Коллекция весов С.Т.Жукова - https://funtofil.livejournal.com/39026.html
Гиря 50 гр. Клеймо - ДАХ
Гири 500 гр. Клеймо - ДАХ
Гиря 500 гр. Клеймо - ДАХ . Коллекция [П1-12]
Гиря 1 КГ. Клеймо - ДАХ. Фото из Инета.
Гири 2 КГ. Клеймо - ДАХ. Фото из Инета.
Гиря 1/100, для 50 кг. ДАХ. [Я-3]
Гиря 1/100, для 200 кг. Маркировка - ДАХ. Фото из Инета
Гиря 1/100, для 100 кг. ДАКВ. Фото из Инета.
Фото из Инета
Гири 2 КГ. Маркировка - ДАКВ. Фото из Инета
Гиря 2 КГ. Маркировка - ДАКВ.
Коллекция Денис Юкович
Гиря 1 КГ. Маркировка - ДАКВ. Фото из Инета
Гиря ДАКВ весом 500 гр.
Гиря ДАКВ весом 200 гр.
Гиря ДАКВ весом 200 гр. [Я-3]
Гиря ДАКВ весом 100 гр.
Гиря ДАКВ весом 100 гр. с маркировкой на донышке. [Я3]
Гиря ДАКВ 5 КГ. Фото из Инета.
Весы до 20-ти КГ. 1940 г. Днепропетровской артели "Красный весовщик". Фото из Инета.
Весы до 20-ти КГ. 1940 г. Поверочные клейма 1942 и 1943 гг. периода оккупации Польши. Фото из Инета
Весы до 20-ти КГ. Днепропетровской артели им. Хатаевича. Фото из Инета.
Весы до 20-ти КГ. Фото из Инета.
Весы до 20-ти КГ. Днепропетровской артели "Красный весовщик"
Весы до 5-ти КГ. Днепропетровской артели "Красный весовщик". Фото из Инета
Безмен до 20-ти КГ. 1940 г. № 0826 Фото из Инета
Безмен до 20-ти КГ. 1940 г. № 37190 Фото из Инета
Безмен до 20-ти КГ. 1940 г. № 38917 Фото из Инета
Безмен до 20-ти КГ. 1940 г. № 47447 Фото из Инета
Безмен до 20-ти КГ. 1941 г. № 811 Фото из Инета
Безмен до 20-ти КГ. 1941 г. № 44072 Фото из Инета
Безмен до 20-ти КГ. 1941 г. № 296 Поверка 1942 г. Трезуб. Фото из Инета
Реклама 1929 г.
Реклама 1930 г.
Печная дверца. Артель ТРУД ВЕГА Дн.- Петровск
Таблица С.Т.Жукова
Пила с клеймом Артели 22-ой Годовщины Октябрьской Революции.
О Голодоморе а Украине
Крутівська ОТГ: новини і життя
12 ноябрь в 01:35 ·
Жорна! Бачиш, Оксанко: це просто жорна. Камінні і маленькі. В тридцять другому дідо мій зумів сховати два мішки зерна за селом. А жорна в хаті були.
Їх тоді так і не знайшли мисливці за п`ятьма колосками. Бачили, що всі живі. Півсела в зимі вже від голоду померли, а мої живі всі були.
Тільки прабаба, мама дідова, на покуті лежала в одежі празниковій і вмирала тяжко. І все ніяк не могла Богові душу віддати.
А мисливці ходили двором. Ходили зі щупами, протикали ними мерзлу землю, долівку глиняну в хаті, як орли хижі поклювали.
Діда до сільради водили на допити, до району возили. Дід лише руками покаліченими розводив. « Не знаю чим живемо, панове комуністи.
Самі бачите - немає нічого. Божим духом тримаємось.»
Діда били і відпускали. Він приходив додому, баба просто в дворі коло криниці змивала з нього кров і запирала в холодний воді одежу.
А дід ішов до хати, падав перед покутям, хрестився до ікон пучками, переламаними в дверях кабінету слідчого НКВС і шепотів тихо:
« Мамо, Христом Богом прошу і молю вас: не віддавайте Богові душу! Бо, як віддасте свою - то і наші за вами підуть…»
А прабаба лежала жовта, як свічка воскова. І душа все хотіла скрапнути з неї і вогника життя загасити.
І прабабі давно вже не до життя було. Ще весною тридцять другого їй і ряст не цвів, і журавлі в осінні засвіти її кликали.
І прабабі боліло і пекло в грудях вже від тої свічки життєвої, бо догоряла вона, розливалася воском гарячим попід ребрами, розтікалась і палила всередині все.
А, як лелеки восени летіли над хатою, то баба чорно кричала за ними і просила птахів забрати її з собою до Ирію.
Але дідо брав її висохлу руку, цілував чорну від праці долоню і молився. Не до образів, до матері молився: «Мамо, змилуйтеся! Ще поживіть до весни, до зеленого…»
І прабаба жила. Чіплялась очима невидючими за надію, душею за віру трималась , а серцем за любов. І жила.
Бо під прабабою, там на покуті, жорна оці були сховані. На них дідо з бабою вночі, прицвяхувавши до віконної рами грубу верету, напотемки,
без каганця, без посвіту терли по кілька жмень того прихованого зерна.
Прабаба моя дожила до осені тридцять третього. На затірці з того борошна, що в жорнах схованих терлося та на дідових молитвах.
Аж тоді стали в колгоспі видавати окраєць хліба за трудодень. Дідо приніс його додому, розкраяв на всіх порівну і перший шматочок підніс прабабі до губ.
Вона цілувала його, вдихала його запах і всміхалась, всміхалась...Так і померла, дихаючи тим гіркуватим духом глевкого казенного хліба.
Дідо їй і домовину з обрізків колгоспних дощок витесав, і перкалем білим оббив всередині. Дідо з бабою самі матір на цвинтар віднесли.
Ішли через село, дідо в головах тримав домовину, баба - в ногах. А під труною мій малий тато з сестрами йшли і підтримували знизу.
Голова колгоспу казав, що негоже аби родина покійницю несла та, щоб за труну діти трималися. Бо всі з хати повмирають скоро.
Але дідо вважав, що прабаба смерть їхню в порозі зупинила. І вже нічого злого не станеться.
Дідо вже потім розказав батькові, що не дав нікому нести домовину, бо важка вона була. Там під подушкою, під головою в прабаби жорна були.
Дідо їх на цвинтарі вийняв і прикопав у могилі. Як відчував, що сорок сьомому році вони знову закрутяться…
А тоді річка настала. Людська річка… Повінь. О! Як тоді, після Голоду ці води полились! Наче десь греблю прорвало. В кожне село, в кожну спустошену голодом хату,
затікала каламуть російської глибинки. Переселенці. Зозулине поріддя.
- Чому ж - зозулине? - спитала Оксана. - Люди, як люди…
- Росія… Як зозуля яйця підкидає свої до чужих гнізд і пташки іноді й гинуть, годуючи її пташенят, так і Росія заселяє відвойовані землі своїми дітками. І наш люд гине.
Бо зозулята викидають його з родинного гнізда, замордовують працею і виморюють голодом. Зозулятам багато треба. Все треба. Все, що є і ще більше…Більше… Більше!..
Дзвінка Торохтушко
Благовіщення
Фото: пам’ятник жертвам Голодомору, що стоїть у селі Вікторівка на Черкащині. Зробив його місцевий мешканець - Олексій Коваленко, аби вшанувати односельців, померлих під час голодомору.
«Задумалося мені зробити невеличкий такий пам’ятничок із п’яти-десяти жорен. Але люди про це як дізналися, як почали мені ті жорна звозити! І з нашого села, і з сусідніх.
То вже на подвір’ї не було місця для них. Більш як сотню жорен я використав для пам’ятника, а деякі залишилися, ось і досі лежать«, - розповів автор пам’ятника.
Годовой "заработок" крестьянина.
1915 г. - Завод земледельческих орудий
1926-1930 гг. - Государственный литейный, весовой и металлобрабатывающий завод "ВЕГА"
(Арендатор - Артель "Трудовая Вега).
1933-1937 гг. - Завод днепропетровской артели им. М.Хатаевича (ДАХ).
В 1935 г. Менделя Марковича Хатаевича наградили орденом Ленина, а, в 1937 г. - расстреляли.
https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%A5%D0%B0%D1%82%D0%B0%D0%B5%D0%B2%D0%B8%D1%87,_%D0%9C%D0%B5%D0%BD%D0%B4%D0%B5%D0%BB%D1%8C_%D0%9C%D0%B0%D1%80%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87
Артель его имени срочно переименовали в нейтрального "Красного весовщика", а, на выпущенных уже весах, имя М.М.Хатаевича срезали наждаком.
1937-1941 гг. - Завод артели "Красный весовщик" (ДАКВ).
Последующее название - Днепропетровская артель им. 22-й годовщины Октябрьской революции.
Весы системы Беранже до 20-ти КГ. Маркировка - ЗАВОД ВЕГА Д - СК (Днепропетровск)
Государственный литейный, весовой и металлообрабатывающий завод «Вега»
(арендатор - Рабочая кооперативная артель «Трудовая Вега»). Днепропетровск, ок. 1929 года.
Клеймо - АРТ ТРУД ВЕГА 20 КГ ДН - ПЕТР
Особенность конструкции: обратноклиновидные съемные подушки центральной призмы.
Коллекция весов С.Т. Жукова - https://funtofil.livejournal.com/39026.html
Весы системы Беранже до 20-ти КГ. Маркировка - ЗАВОД ВЕГА ДНЕПРОПЕТРОВСК Фото из Инета
Весы системы Беранже до 20-ти КГ. Маркировка - Артель ТРУД «ВЕГА» ( Рабочая кооперативная артель «Трудовая Вега»). Днепропетровск. Фото из Инета
Весы системы Беранже до 30-ти КГ. Маркировка - Артель ТРУД «ВЕГА» ( Рабочая кооперативная артель «Трудовая Вега»). Днепропетровск. Фото из Инета
Весы системы Беранже до 20-ти КГ. Маркировка - Артель ТРУД «ВЕГА» ( Рабочая кооперативная артель «Трудовая Вега»). Днепропетровск. Фото из Инета
Весы до 10-ти КГ. Маркировка - Артель ТРУД "ВЕГА". Фото из Инета
Весы до 5-ти КГ. Маркировка - "ТРУД. ВЕГА". Фото из Инета
Тарелка весов. Клеймо АРТЕЛЬ ТРУД ВЕГА ЕК-СЛАВ. Фото из Инета.
Тарелка весов. Клеймо АРТЕЛЬ ТРУД ВЕГА ЕК-СЛАВ. Фото из Инета.
Тарелка весов. Клеймо АРТЕЛЬ ТРУД ВЕГА ЕКАТЕРИНОСЛАВ. Фото из Инета.
Тарелка весов до 10-ти КГ. Клеймо АРТЕЛЬ ТРУД ВЕГА ЕКАТЕРИНОСЛАВ. Фото из Инета.
Тарелка весов. Клеймо АРТЕЛЬ ТРУД ВЕГА ЕКАТЕРИНОСЛАВ. Фото из Инета.
Тарелка весов. Клеймо АРТЕЛЬ ТРУД ВЕГА ЕКАТЕРИНОСЛАВ. Фото из Инета.
Весы системы Беранже. Маркировка - Артель им. Хатаевича, Дн-петровск. 1937 г.
Коллекция весов С.Т. Жукова - https://funtofil.livejournal.com/39026.html
Весы системы Беранже до 20-ти КГ. 1934 г. Маркировка - Артель им. Т. Хатаевича, Дн-петровск. Клеймо - им. Т. ХАТАЕВИЧА дн-петровск 1934 г.
После ареста Хатаевича и признания его «врагом народа» его фамилия с весов была удалена.
Коллекция весов С.Т. Жукова - https://funtofil.livejournal.com/39026.html
Весы системы Беранже. Артель им. Т. Хатаевича, Днепроперовск. 1936 г. Фамилия Хатаевича сошлифована со станины и рычага весов. Фото из Инета
Весы до 20-ти КГ. Маркировка - фамилия Хатаевича сошлифована. Фото из Инета
Весы до 20-ти КГ. Маркировка - ВКПС АРТЕЛЬ Кр. Весовщик. ДНЕПРОПЕТРОВСК Фото из Инета
Весы системы Беранже. Днепропетровский завод весов артели «Красный Весовщик». 1939 год.
Коллекция весов С.Т.Жукова - https://funtofil.livejournal.com/39026.html
Гиря 50 гр. Клеймо - ДАХ
Гири 500 гр. Клеймо - ДАХ
Гиря 500 гр. Клеймо - ДАХ . Коллекция [П1-12]
Гиря 1 КГ. Клеймо - ДАХ. Фото из Инета.
Гири 2 КГ. Клеймо - ДАХ. Фото из Инета.
Гиря 1/100, для 50 кг. ДАХ. [Я-3]
Гиря 1/100, для 200 кг. Маркировка - ДАХ. Фото из Инета
Гиря 1/100, для 100 кг. ДАКВ. Фото из Инета.
Фото из Инета
Гири 2 КГ. Маркировка - ДАКВ. Фото из Инета
Гиря 2 КГ. Маркировка - ДАКВ.
Коллекция Денис Юкович
Гиря 1 КГ. Маркировка - ДАКВ. Фото из Инета
Гиря ДАКВ весом 500 гр.
Гиря ДАКВ весом 200 гр.
Гиря ДАКВ весом 200 гр. [Я-3]
Гиря ДАКВ весом 100 гр.
Гиря ДАКВ весом 100 гр. с маркировкой на донышке. [Я3]
Гиря ДАКВ 5 КГ. Фото из Инета.
Весы до 20-ти КГ. 1940 г. Днепропетровской артели "Красный весовщик". Фото из Инета.
Весы до 20-ти КГ. 1940 г. Поверочные клейма 1942 и 1943 гг. периода оккупации Польши. Фото из Инета
Весы до 20-ти КГ. Днепропетровской артели им. Хатаевича. Фото из Инета.
Весы до 20-ти КГ. Фото из Инета.
Весы до 20-ти КГ. Днепропетровской артели "Красный весовщик"
Весы до 5-ти КГ. Днепропетровской артели "Красный весовщик". Фото из Инета
Безмен до 20-ти КГ. 1940 г. № 0826 Фото из Инета
Безмен до 20-ти КГ. 1940 г. № 37190 Фото из Инета
Безмен до 20-ти КГ. 1940 г. № 38917 Фото из Инета
Безмен до 20-ти КГ. 1940 г. № 47447 Фото из Инета
Безмен до 20-ти КГ. 1941 г. № 811 Фото из Инета
Безмен до 20-ти КГ. 1941 г. № 44072 Фото из Инета
Безмен до 20-ти КГ. 1941 г. № 296 Поверка 1942 г. Трезуб. Фото из Инета
Реклама 1929 г.
Реклама 1930 г.
Печная дверца. Артель ТРУД ВЕГА Дн.- Петровск
Таблица С.Т.Жукова
Пила с клеймом Артели 22-ой Годовщины Октябрьской Революции.
О Голодоморе а Украине
Крутівська ОТГ: новини і життя
12 ноябрь в 01:35 ·
Жорна! Бачиш, Оксанко: це просто жорна. Камінні і маленькі. В тридцять другому дідо мій зумів сховати два мішки зерна за селом. А жорна в хаті були.
Їх тоді так і не знайшли мисливці за п`ятьма колосками. Бачили, що всі живі. Півсела в зимі вже від голоду померли, а мої живі всі були.
Тільки прабаба, мама дідова, на покуті лежала в одежі празниковій і вмирала тяжко. І все ніяк не могла Богові душу віддати.
А мисливці ходили двором. Ходили зі щупами, протикали ними мерзлу землю, долівку глиняну в хаті, як орли хижі поклювали.
Діда до сільради водили на допити, до району возили. Дід лише руками покаліченими розводив. « Не знаю чим живемо, панове комуністи.
Самі бачите - немає нічого. Божим духом тримаємось.»
Діда били і відпускали. Він приходив додому, баба просто в дворі коло криниці змивала з нього кров і запирала в холодний воді одежу.
А дід ішов до хати, падав перед покутям, хрестився до ікон пучками, переламаними в дверях кабінету слідчого НКВС і шепотів тихо:
« Мамо, Христом Богом прошу і молю вас: не віддавайте Богові душу! Бо, як віддасте свою - то і наші за вами підуть…»
А прабаба лежала жовта, як свічка воскова. І душа все хотіла скрапнути з неї і вогника життя загасити.
І прабабі давно вже не до життя було. Ще весною тридцять другого їй і ряст не цвів, і журавлі в осінні засвіти її кликали.
І прабабі боліло і пекло в грудях вже від тої свічки життєвої, бо догоряла вона, розливалася воском гарячим попід ребрами, розтікалась і палила всередині все.
А, як лелеки восени летіли над хатою, то баба чорно кричала за ними і просила птахів забрати її з собою до Ирію.
Але дідо брав її висохлу руку, цілував чорну від праці долоню і молився. Не до образів, до матері молився: «Мамо, змилуйтеся! Ще поживіть до весни, до зеленого…»
І прабаба жила. Чіплялась очима невидючими за надію, душею за віру трималась , а серцем за любов. І жила.
Бо під прабабою, там на покуті, жорна оці були сховані. На них дідо з бабою вночі, прицвяхувавши до віконної рами грубу верету, напотемки,
без каганця, без посвіту терли по кілька жмень того прихованого зерна.
Прабаба моя дожила до осені тридцять третього. На затірці з того борошна, що в жорнах схованих терлося та на дідових молитвах.
Аж тоді стали в колгоспі видавати окраєць хліба за трудодень. Дідо приніс його додому, розкраяв на всіх порівну і перший шматочок підніс прабабі до губ.
Вона цілувала його, вдихала його запах і всміхалась, всміхалась...Так і померла, дихаючи тим гіркуватим духом глевкого казенного хліба.
Дідо їй і домовину з обрізків колгоспних дощок витесав, і перкалем білим оббив всередині. Дідо з бабою самі матір на цвинтар віднесли.
Ішли через село, дідо в головах тримав домовину, баба - в ногах. А під труною мій малий тато з сестрами йшли і підтримували знизу.
Голова колгоспу казав, що негоже аби родина покійницю несла та, щоб за труну діти трималися. Бо всі з хати повмирають скоро.
Але дідо вважав, що прабаба смерть їхню в порозі зупинила. І вже нічого злого не станеться.
Дідо вже потім розказав батькові, що не дав нікому нести домовину, бо важка вона була. Там під подушкою, під головою в прабаби жорна були.
Дідо їх на цвинтарі вийняв і прикопав у могилі. Як відчував, що сорок сьомому році вони знову закрутяться…
А тоді річка настала. Людська річка… Повінь. О! Як тоді, після Голоду ці води полились! Наче десь греблю прорвало. В кожне село, в кожну спустошену голодом хату,
затікала каламуть російської глибинки. Переселенці. Зозулине поріддя.
- Чому ж - зозулине? - спитала Оксана. - Люди, як люди…
- Росія… Як зозуля яйця підкидає свої до чужих гнізд і пташки іноді й гинуть, годуючи її пташенят, так і Росія заселяє відвойовані землі своїми дітками. І наш люд гине.
Бо зозулята викидають його з родинного гнізда, замордовують працею і виморюють голодом. Зозулятам багато треба. Все треба. Все, що є і ще більше…Більше… Більше!..
Дзвінка Торохтушко
Благовіщення
Фото: пам’ятник жертвам Голодомору, що стоїть у селі Вікторівка на Черкащині. Зробив його місцевий мешканець - Олексій Коваленко, аби вшанувати односельців, померлих під час голодомору.
«Задумалося мені зробити невеличкий такий пам’ятничок із п’яти-десяти жорен. Але люди про це як дізналися, як почали мені ті жорна звозити! І з нашого села, і з сусідніх.
То вже на подвір’ї не було місця для них. Більш як сотню жорен я використав для пам’ятника, а деякі залишилися, ось і досі лежать«, - розповів автор пам’ятника.
Годовой "заработок" крестьянина.