Київ - Тбілісі - Київ
Вперше в житті летів я на схід від України
Чого я чекав від поїздки до Грузії, коли завантажувався у Боїнг Дніпроаеро? Чекав, що зійде натхнення написати чергові нотатки сноба. Чи виправдалися сподівання? Ні - цю країну можна полюбити навіть лишень за 2 дні, що там пробув.
Жили у Маріотті - в самому серці Тбілісі. Вікнамої виходили на золотого георгія - хто був, той знає. Вночі пробігся по проспекту Шота Руставелі. Місто вночі просто феєричне - і опера і театри, і парламент. А телевишка - взагалі щось неймовірне у нічних вогнях. Говорив українською (гиги) у більшості випадків розуміли і в Маріотті, і в кіосках, де купував собі пепсі (на диво у них мало кока-коли). Вдень пройшов вуличкою, що йде паралельно Шота Руставелі - бідність просто шалена, але автентичність просто шалена-шалена, а ці балкончики, а ця бруківка, а ці вулички під кутом 45 градусів... А цей фантасмагоричний Собор Трійці збудований коштом мільярдера Іванашвілі - горда відповідь Собору Христа Спасителя...
Фінальна вечеря пройшла у ресторані Метехис чрдили, що якраз неподалік термального джерела, яке стало початком Тбілісі. Як неймовірно співали аборигени своїх пісень. Як висікали іскри танцюючи з шаблями... а потім, коли вся наша інтернаціональні банда напоєна відбірним вином і нагодована м*ясилом рушила до автобуса - соліст раптом завів енд неве кам бек, но мо, но мо, но мо... не дочекаються - до цього міста я ще обов*язково повернуся:)
Чого я чекав від поїздки до Грузії, коли завантажувався у Боїнг Дніпроаеро? Чекав, що зійде натхнення написати чергові нотатки сноба. Чи виправдалися сподівання? Ні - цю країну можна полюбити навіть лишень за 2 дні, що там пробув.
Жили у Маріотті - в самому серці Тбілісі. Вікнамої виходили на золотого георгія - хто був, той знає. Вночі пробігся по проспекту Шота Руставелі. Місто вночі просто феєричне - і опера і театри, і парламент. А телевишка - взагалі щось неймовірне у нічних вогнях. Говорив українською (гиги) у більшості випадків розуміли і в Маріотті, і в кіосках, де купував собі пепсі (на диво у них мало кока-коли). Вдень пройшов вуличкою, що йде паралельно Шота Руставелі - бідність просто шалена, але автентичність просто шалена-шалена, а ці балкончики, а ця бруківка, а ці вулички під кутом 45 градусів... А цей фантасмагоричний Собор Трійці збудований коштом мільярдера Іванашвілі - горда відповідь Собору Христа Спасителя...
Фінальна вечеря пройшла у ресторані Метехис чрдили, що якраз неподалік термального джерела, яке стало початком Тбілісі. Як неймовірно співали аборигени своїх пісень. Як висікали іскри танцюючи з шаблями... а потім, коли вся наша інтернаціональні банда напоєна відбірним вином і нагодована м*ясилом рушила до автобуса - соліст раптом завів енд неве кам бек, но мо, но мо, но мо... не дочекаються - до цього міста я ще обов*язково повернуся:)