Давно забутий біль...

[girlwind]

Так сталось, що сьогодні потрібно було терміново придумати віршик-казочку для поздоровлення співробітниці з ДН. Як завжди все просто, шукаємо слова з однаковим закінченням і все просто римується.. ех, графоманія, чоловік нещадно критикує такі вірші))

По дорозі додому розказувала руденькій сонячній дівчинці, як я колись писала вірші, а воно десь

Comments

[oromashka]

Гануся, у мене таке питання: а чого кінець сумний такий?

[girlwind]

Чому? Мабуть тоді було дуже сумно... Найлегше ловити вірші саме тоді, коли дуже зле.. бо коли добре то не до писанини, ходиш і показуєш усім щасливий писок)))
Той підлітковий сум такий солодкий скажу я тобі, найменша проблема, - трагедія, сталось щось хороше, - ура! Ти сама щаслива людина на світі! Серце билось в шаленому ритмі, кров гасала по жилах. А зараз на проблеми просто не зважаєш, нервів шкода, та і повтікали вже давно ті підліткові проблеми. А щоб відчуття щастя зловити, ох як постаратись треба! Я сумую за тим підлітковим максималізмом, а ти?

[oromashka]

Я ні. Не хочу згадитинство. Так як щасливим його було назвати з великою натяжкою.
Я не так давно зрозумів звідки багато моїх проблем росте. І як це не дивно, з дитинства.