я так розумію, Львів перед Форумом намагається створити баланс для Баумана... Майже вдалося
прочитав ось цю статтю в журналі "Ї".
І не можу не зреагувати, адже вже на неї бачив позитивні відгуки: мовляв, методологію витримано, а тому все коректно.
Та й той факт, що згаданий опус опубліковано часописом "Ї", теж змушує мене написати відповідь.
По-перше, авторка не може відрізнити слова "реципієнт" від "респондент" (а також "Сізіфа" від "Едіпа", але це вже не питання соціології), що одразу запідозрити її в незнанні соціологічної методології.
По-друге, автор не має жодної культури роботи з отриманими даними. Наприклад, авторка пише про 79% опитаних чоловіків, хоча з вибірковою сукупністю в 60 осіб ці відсотки означають, що авторка опитала 47,4 чоловіка.
А справа в тому, що існує правило: не вказувати відсотків, якщо кількість опитаних менша 100 осіб (тобто 1% = 1 особа), інакше з’являються "частини" людей, які не є результатом нелюдських дій соціологів. Хоча... От деякі студенти пишуть, що соціологи допитують людей, а тоді вручають їм подарунки. Такий собі метод пряника і батога в дії.
По-третє, переплутати генеральну сукупність та вибіркову - це треба вміти! Адже генеральна сукупність - це та група людей, думку яких ми хочемо вивчити, але оскільки опитати всіх не можемо, то відбираємо тільки частину для дослідження - вибіркову сукупність.
Втім, для авторки такі речі є надто чужими, а тому з’являються фрази: "Генеральна сукупність чоловіків становила 60 осіб. Генеральна сукупність жінок - 60 осіб". А йшлося про вибіркову сукупність.
І з цього випливає четвертий пункт: вибірка. Опитати 60 чоловіків та 60 жінок - не проблема. Але кого репрезентуватимуть ці люди? Авторка пише, що відбирала їх шляхом комбінованої вибірки: квотної в трьох районах Львова та районованої. Щодо останньої, то автор чесно пише: "нам буде відома наявність і частка певних ознак у генеральній сукупності ще перед проведенням дослідження", а далі "ми поділимо генеральну сукупність чоловіків на певні страти, всередині яких вестимемо ймовірнісний добір одиниць спостереження".
Це все нагадує мантри для створення враження науковості тексту, а тому зупинюся дещо детальніше на районованій (чи стратифікованій) вибірці. Отже, перш за все, слід знати, що ознаки не можуть розподілені в генеральній сукупності, а лише носії цих ознак. Крім того, імовірнісний відбір означає відбір згідно зі списком. Найчастіше йдеться про список індивідів, деколи - адрес. От тільки чи авторка складала такий список, щоб з нього відбирати - з використанням таблиць випадкових чисел? Навіть для трьох районів Львова це проблема. А якщо врахувати, що авторка не ходила по квартирах, а ловила людей в транспорті, то стає зрозумілим, що йдеться про стихійну вибірку - відбір "першого зустрічного". Цей вид відбору існує, але ним намагаються послуговуватися якомога рідше у зв’язку з тим, що цей вид відбору дуже часто призводить до систематичних помилок: дослідник інтуїтивно відбирає саме тих людей, до яких відчуває інтерес/потяг, чи які є просто подібним до нього/неї. А це вже становить суттєву загрозу для об’єктивності дослідження.
І ще одна річ: про які райони йдеться - адміністративні чи історичні? І хто ці містичні експерти, яких було опитано. І, врешті-решт, назвіть ці райони! А то прямо якась воєнна таємниця, аби ніхто нічого не довідався зайвого.
Якщо ж звернутися до структури експерименту, який проводить автор, то назвати це експериментом важко. По-перше, незрозуміло, якою є факторна змінна, вплив якої вивчався. "Джентельментство"? А якщо людина не поступається місцем взагалі нікому, а не лише жінкам - це свідчення хамства як такого чи хамства через брак джентельменства? По-друге, як відбиралися учасники експерименту? (Хоча авторка пише, що використано "серійну або гніздову вибірку", але з тексту зрозуміло, що авторка явно не уявляє, що таке "гніздо" у цьому способі відбору, а також те, що при гніздовій вибірці проводять суцільне обстеження всіх елементів гнізда, а не окремих індивідів, біля яких падали важкі і пишучі предмети).
Окремої зауваги заслуговує саме поняття "джентельменство", яке брак якого не обов’язково означає брак цивілізованості, як вважає авторка, а просто існування інших цінностей. Але це тема для окремого коментаря про ґендерні стереотипи та їх відтворення. Мені ж ішлося про маскування під науку різних проб пера, які самі по собі не будуть цікавими нікому, але коли їх "причесати" під соціологію стають не мрією/позицією автора, а об’єктивним відображенням соціальної реальності. Для цього варто лише вставити якомога більше соціологічних термінів та понять, навіть якщо їх зміст залишається розмитим і туманним - і ілюзія об’єктивності та незаангажованості готова!
От тільки чому імідж соціології як науки повинен страждати через прагнення деяких авторів видаватися більш значимими, ніж вони є?