про залежність від лайків

[gohatto_n]

Comments

[faliko]

З появою дитини в моему житті компьютер мені порібен лише для того, щоб почитати новини, подивитися кіно чи погоду на завтра. Іноді пограти в щось не напряжне.

[atanoissapa]

Коли говорять про залежність від лайків, удеться в основному про випадки, коли лайками підміняється реальне життя навіть в тому випадку, коли поруч жива людина.
Я з цього приводу інколи злюсь на свого бойфренда. Наприклад коли ми дивимось фільм на ноуті і він чує звук "лайків", відразу зупиняє кіно, переключає вікно і дивиться, хто ж там його зацінив. А якщо я прошу цього не робити (десятий раз за одну серію серіала), він сидить як на голках і чекає, поки нарешті можна буде подивитись ці грьобані лайки.
Так само часто у "лайкозалежних" буває в компаніях, коли вони прийшли в кафешку потриндіти з друзями, а самі лізуть в телефон, глянути, хто ж їх там налайкав за останні 10 хвилин.
Оце дійсно проблема. Бо життя все-таки довкола, і воно важливіше за якісь віртуальні значки.

[pogok]

Что же делать когда в сети комфортнее чем в этой реальной жизни..

[wating_soulroom]

как же захотелось сразу это лайкнуть - действительно, что делать?
Like :)

[olya_verbytska]

Погоджуюсь, кожна людина потребує спілкування і підтримки, якщо її нема в реальному світі, то людина шукає їх в неті. Так, спілкування вживу - це завжди крутіше за лайки, але буває, що соціальні зв'язки слабшають ( а кому як не мені-фрілансеру про це знати) і лайки - це вже щось. Правда сумно це все звучить, коли ніби є друзі реальні, але в них нема часу чи бажання чи ще чогось, і залишається отак компенсувати...

[wating_soulroom]

Like, Настю, суворий щемний Лайк! В мене ніяких погладжувань нема - ніколи, ніде, ніщо.. а коли з'являються, я не вмію їх сприймати - мені не приємно, а страшно й некомфортно. якихось інтимних, вибачте, погладжувань не вистачає, одобрямсів, сприйняття.
хоча з іншого боку мене й нема за шо хвалити, але може мене нема за що хвалити, бо нема кому хвалити? о-хо-хо...