Granada
Маленький літачок - ніс нас геть від карибів.
Через якийсь час, шалено блакитна вода моря - раптово змінюється знов на болотну. Ось і беріг - нескінченна пряма лінія піщаного пляжу, об який розбиваються брудні хвилі. Джунглеві острови в болотній лагуні, посадка в Блуфілдс. Підсідає кілька нових пасажирів, і ми знову злітаємо. Внизу прокручуються в оберненій послідовності краєвиди вже пройденого шляху: звивисті ріки поміж джунглів, далі вода потроху зникає, ліс рідшає, зеленого кольору меншає. Знов починаєця горбата випалена рівнина центрального Нікараґуа. З'являюця на обрії велетенські озера - ми знижуємся до столичного аеропорта.
Але це ще не кінець мандрівки - на закуску залишено Ґранаду.
У Мексиці мені траплялось так багато затишних колоніальних містечок, центр яких віє старовиною, що я став сприймати це як правило. В Перу - таке траплялось рідше, але Куско - компенсував все з лишком. А от в Нікараґуа - таких містечок виявилось лише два, Леон та Ґранада. Це були перші колоніальні міста, і лишились центрами нової цивілізації.
Невеликий, скромний але гордий Леон, що стоїть на півночі посеред висохлих горбів на річці вонючці, завжди заздрив розкоші та багатству Ґранади, що розмістилась на березі велетенського озера, що, сполучаючись ріками з Карибским морем - було важливим торговим шляхом між тихоокеанським узбережжям та Старим Світом. (До речі, існував проект альтернативного панамському канала, саме через це озеро). Разом з тим місто багато страждало - від карибських піратів, що не гидували болотною річковою водою і регулярно штурмували Ґранаду. Місто руйнували також війська заздрісного Леону - що, разом з Вільямом Вокером - несли демократію місцевим ужратим консерваторам.
Це єдине місто в Нікараґуа, (на відміну від Мексики) де ще збереглися доколумбівські пережитки - в назвах вулиць, шматках стін, планах площ. Тиняючись вулицями, понурим забрудненим озерним узбережжям, запущеними парками, замовляючи востаннє порцію Ґаййо Пінто, попиваючи happyhour-ні маргарити, надолужуючи дописування в ЖЖ за минулі дні - ми потроху прощалися з Нікараґуа.
Через якийсь час, шалено блакитна вода моря - раптово змінюється знов на болотну. Ось і беріг - нескінченна пряма лінія піщаного пляжу, об який розбиваються брудні хвилі. Джунглеві острови в болотній лагуні, посадка в Блуфілдс. Підсідає кілька нових пасажирів, і ми знову злітаємо. Внизу прокручуються в оберненій послідовності краєвиди вже пройденого шляху: звивисті ріки поміж джунглів, далі вода потроху зникає, ліс рідшає, зеленого кольору меншає. Знов починаєця горбата випалена рівнина центрального Нікараґуа. З'являюця на обрії велетенські озера - ми знижуємся до столичного аеропорта.
Але це ще не кінець мандрівки - на закуску залишено Ґранаду.
У Мексиці мені траплялось так багато затишних колоніальних містечок, центр яких віє старовиною, що я став сприймати це як правило. В Перу - таке траплялось рідше, але Куско - компенсував все з лишком. А от в Нікараґуа - таких містечок виявилось лише два, Леон та Ґранада. Це були перші колоніальні міста, і лишились центрами нової цивілізації.
Невеликий, скромний але гордий Леон, що стоїть на півночі посеред висохлих горбів на річці вонючці, завжди заздрив розкоші та багатству Ґранади, що розмістилась на березі велетенського озера, що, сполучаючись ріками з Карибским морем - було важливим торговим шляхом між тихоокеанським узбережжям та Старим Світом. (До речі, існував проект альтернативного панамському канала, саме через це озеро). Разом з тим місто багато страждало - від карибських піратів, що не гидували болотною річковою водою і регулярно штурмували Ґранаду. Місто руйнували також війська заздрісного Леону - що, разом з Вільямом Вокером - несли демократію місцевим ужратим консерваторам.
Це єдине місто в Нікараґуа, (на відміну від Мексики) де ще збереглися доколумбівські пережитки - в назвах вулиць, шматках стін, планах площ. Тиняючись вулицями, понурим забрудненим озерним узбережжям, запущеними парками, замовляючи востаннє порцію Ґаййо Пінто, попиваючи happyhour-ні маргарити, надолужуючи дописування в ЖЖ за минулі дні - ми потроху прощалися з Нікараґуа.