Давід та Голіаф, або Біблію не читали
- Ти шо, іврєй? - подозрітельно спитав Голіаф.
- А шо, це прінціпіально? - сказав Давид.
- Та мені похуй, я ваапще спартсмєн. Давай, кароче, кидай в мене чимось.
- В каком смислє? Я взагалі поговорити прийшов. Може кось ся домовимо.
- От я і кажу шо іврєй. Пагаваріть, дагаваріцца… Ти шо, біблію не читав? Давай, кидай свій камень.
Давід сумно зітхнув, розмотав пращу та поцілив каменем в лоб Голіафу. Камень зрікошетив в кущі.
- А ну кидай ще раз.
Другий та третій камені теж полетіли від лоба.
- В мене патрони кончілісь, - похмуро сказав Давид. - Кидать нєчєм.
- Так піди та назбирай. Он ціла купа каміння.
- Драсті. Я шо, нанімався камні збирать? Мені за то не платять. Я пращнік, а не гєолог. Ото начінаєцца, зараз я буду каменюки збирати, а ти за мною бігати з сокирою. Я ж сразу сказав - давай поговоримо. Ти сам скуди?
- Філістімлянин.
- Це шо таке?
- Як грєк, тіко стародавній.
- Везе тобі, - зависно сказав Давид. - В Грєціі всьо єсть. В тебе курить єсть?
- Лакі страйк.
***
- От скажи мені, - спитав Голіаф, видуваючі кільце диму. - Чому вас, жидів, так не люблять?
- Я в душі не єбу, - чесно відповів Давид. - Це ти мені скажи, чому ви нас не любите? Я про філістімлян тіко від тебе перший раз сьо дня почув, а ви нас вже не любите. А от за шо?
- Та я теж в душі не єбу. Ви ж жиди. Вас треба не любити по опріділєнію. Ну, Христа, напрімер розіп“яли.
- Так він ще не народився!
- Теж правда, падрєзал на взльоті. Ну от всі в шахті пиздячать, а ви на скирпочках пиляєте. Це ж повод?.. Дай сірника підпалити.
- Два шекеля.
Голіаф стрьомно подивився на Давида.
- Кажеш за шо вас не люблять?..
- Та я пошутів, - примирливо сказав Давид. - Спічкі бісплатно. Один шекель. Давай мені іщо цибурбан. Це так, само по собі кось сказалося.
Пацани сиділи на березі моря, палили та дивились на захід сонця.
- Панімаєш, - сказав Голіаф. - Нам треба когось рігулярно пиздити. Натура в нас така. Як не відпиздишь кось, то тобі баби не дасуть. Тіпа не мужик. А кого пиздити? Ескімосів? Так то хуй знає де ті ескімоси, два тижня на пляцкарту. А ви, жиди, всігда поруч. Нє, ну чесно, без обід.
- Тю. Так давай москалів разом пиздити.
- Кого? - спитав ошелешено Голіаф. - Це хто вапще?
- О-о-о, брат… - сказав таємничо Давид та викинув недопалок в море. - Це жулікі!
Голіаф значітельно приободрівся.
- А де ся мешкають?
- В Маскве.
- Ого! - сказав Голіаф. - Це ж треба так своє місто назвать. Нє шоб прілічно, тіпа Адрианоксифоєвкаліптопопулюполіс! Живуть в «масквє» та ім не соромно! А ну поїхали єх пиздить німєдленно. Прямо січас. Шостий флот Філістіма!
Давид встав, оббив з плаття морський пісок.
- Та паєхалі, гімно-вапрос. Тіко з тебе два шекеля за сірник, дай мені ще цигарку та назбирай каміння. Бо чим я воювать буду?
- Ідеї в тебе ахуєнні, - сказав Голіаф, теж піднімаючись та струшуючи пісок. - А от дополнітельні пункти протоколу мені вще геть ся не сподобали.
І от так народилось НАТО та єнший Цахал.
