Валер‘ян Підмогильний «Місто»
Цей роман в нас не було в шкільній програмі, а шкода, інакше б я цього точно запам‘ятав, настільки сильно він вибивається з класичної української літератури. Я пам‘ятаю в нас про українську літературу ходив жарт, що існує лише дві теми у письменників: про бідність та дуже велику бідність. Тому ще зі шкільних років закріпилось клеймо нецікавості укрліт. А тепер розумію, що це зовсім не так. Бо Підмогильний мене щиро здивував. «Місто» - вважається першим урбаністичним романом в українській літературі. Тут описується звичайне життя парубка з села, що мріяв підкорити Київ. До того ж події розгортаються під час НЕПу, автор відразу заклав у роман контроверсійну складову, яка виражається відмінностями села та міста, де селяни себе почувають «другим гатунком» у порівнянні з містянами.
«Невже вічна доля села - бути тупим, обмеженим рабом, що продається за посади й харчі, втрачаючи не тільки мету, а й людську гідність?» - обурюється Степан, головний герой, коли стикається з буржуазними замашками у містян. Він полум‘яний послідовник нового соціалістичного ладу, розділяючи ідеї Леніна прийшовши до Києва, приніс в серці боротьбу за світле майбутнє, «От вони, ці горожани! Все це - старий порох, що треба стерти. І він до цього покликаний.» думає наш герої, дивлячись на «проклятих непманів», та інших «тут аби продати». Його можна зрозуміти, він юний ідеаліст, революціонер, який пройнявся ленінськими трактатами та виступами і хоче зробити світ кращим ніж він є. Але, як виявилось, не все так просто. Всі люди різні, в кожного своє життя, своя доля, свої цілі. Степан з головою занурюється у життя міста, і місто його поглинає. Під час роману наш головний герой сильно змінюється, як і змінюються його погляди. Спочатку він закохується у місто, а потім починає його ненавидіти, а потім приймає його як належне. У великій боротьбі з містом він програє. Його мрія «Змичка міста й села - це міцна запорука майбутніх міст-садів», відходить далеко на другий план, оскільки у власному житті він переживає складні стосунки з жінками, цьому моменту присвячено багато часу в романі, де докладно описано і його думки і дії, і хвилювання. Саме цікаве це взагалі його ставлення до жінок, це не схоже на кохання, а більше як на використання моменту в своїх власних цілях, причому він цим користується без жодного докору сумління, взагалі не зважаючи на їхні почуття.
Автор просто ідеально поєднав як ідеологічну складову того часу, так і внутрішньо-побутові конфлікти в душі та на серці Степана, так і його вкрай заплутані та непрості відносини з жінками, а також бездоганно вплів в канву розповіді ще одного з головних героїв - Київ. Так, місто тут виступає як ще один герой, оскільки все крутиться саме навколо нього, всі думки, мрії, сподівання та саме життя Степана крутяться саме навколо міста. Степан намагається приборкати місто, показати йому свою індивідуальність, адже він письменник. За цим дійсно цікаво стежити. Я, наприклад, взагалі не поділяю ні точку зору Степана, ні його вчинки, але як роман, тут все на своїх місцях, описано жваво та блискуче, що читаєш і не можеш відірватись.
Замість епілогу викладу тезу Підмогильного про сутність життя, це можна сказати свого роду головна ідея цього роману: «Бо життя - це широкомовна, галаслива лотерея з барвистими афішами, запаморочливими плакатами й досконалою рекламою, що провіщає надзвичайні виграші, делікатно замовчуючи, що на один щасливий білет припадають тисячі порожніх тонісіньких квитків і брати участь у тиражі можна тільки раз.»