У будь-якому разі ми шукаємо когось близького. Будь-де. Чи на краще це? Особисто я в цьому не впевнена. Залежність від інших людей визначає самодостатність. Точніше ступінь несамодостатності
( Read more... )
Вроджена - схильність до самодостатності. А самодостатність - набувається.
Це так само, як з поезією: хтось взгалі не пише, не читає і йому добре, хтось талановитий поет, з дитинства пише-пише-пише і прагне бути новим Пушкіним, а хтось навчився римувати "люблю" і "коноплю" - і їздить давати сольні вечори, і бабло косить. І те, і те, і те нормально. Просто мені здається, що варто прагнути не самодостатності як такої, а тих благ, що вона може подарувати.) І ти умнічка взагалі-то, і багато чого в тебе самої виходить в житті. )Ну а те, що тобі вічно потрібні люди довкола - то всі ви "близнюки" такі, і це подекуди ваш козир )
Можна поставити установку сприймати свою потребу в людях не як перепону до самодостатньості, а як просто бажання спілкуватися. Самодостатня людина завжди робить те, що хоче, і не замислюється над тим чи достатньо вона самодостатня. )))
Comments 1
А самодостатність - набувається.
Це так само, як з поезією: хтось взгалі не пише, не читає і йому добре, хтось талановитий поет, з дитинства пише-пише-пише і прагне бути новим Пушкіним, а хтось навчився римувати "люблю" і "коноплю" - і їздить давати сольні вечори, і бабло косить. І те, і те, і те нормально.
Просто мені здається, що варто прагнути не самодостатності як такої, а тих благ, що вона може подарувати.)
І ти умнічка взагалі-то, і багато чого в тебе самої виходить в житті. )Ну а те, що тобі вічно потрібні люди довкола - то всі ви "близнюки" такі, і це подекуди ваш козир )
Можна поставити установку сприймати свою потребу в людях не як перепону до самодостатньості, а як просто бажання спілкуватися. Самодостатня людина завжди робить те, що хоче, і не замислюється над тим чи достатньо вона самодостатня. )))
Reply
Leave a comment