...і знову темно... пізній вечір, коли починають запалюватися перші зорі...

[grozdana]

Я сяду під зірку сусідню - аби недалечко,
Дивитимусь нишком як ти наливаєш у чашку
Холодне і біле, мов сніг, молоко із глечика,
А потім відкинеш на лавку сорочку клітчасту.
І я простягну тобі вечір із флоксами, наче
Для потиску руку. А ти засмієшся в жменю.
Розтулиш долоню - а сміх утече й заплаче
Густим зорепадом і згубиться між ячменю…

Comments

[theodosien]

гарно... з-під сусідньої зорі...