Ще одна ніч

[grozdana]

коли над мостами зберуться останні тіні
і білим кан-каном ударить в обличчя сніг,
я сяду на лавку в якімсь нелюдськім тремтінні,
задушливий шалик впустивши собі до ніг.
скрипітимуть двері старого, як світ, будинку,
в зашторених вікнах принишкнуть чужі світи,
так схожі на твій, де була я лишень хвилинку...
і я зрозумію - не маю до кого йти...

Comments

[theodosien]

пиши ще, добре?
класно.