Автостопом у Рахнівку на батьківщину Василя Стуса
Починаємо з Києва о 23:00.
Світловідображальні полоси були дуже доречні.
Врешті застопили фуру, яка довезла нас до Умані.
Близько 3ої ночі ми вже на розв*язці. Безрезультатно стопимо на Вінницю.
Ставимо намети практично на узбіччі. Гріємо чай. Лягаємо спати о 5:30 ранку.
І прокидаємося о 8ій.
Після сніданку вирушаємо далі. До Рахнівки (Вінницька область, Гайсинський район) лишається кілометрів 60.
Дорога на Вінницю.
Довелося попоходити).
З Умані добрий чоловік підвіз нас до Малої Севастьянівки. До Рахнівки ще біля 25 кілометрів.
Потім на стареньких жигулях доїжджаємо до повороту на Рахнівку.
Пам'ятник, встановлений Українською народною партією перед виборами. І криниця:
Яка давно не функціонує.
Дорога до Рахнівки.
Рахнівські дерева і поля.
Прийшли))
Зовсім неподалік - парк імені Стуса.
Кілька алей
Лави
Рахнівська школа, у якій знаходиться кімната-музей Василя Стуса. Торік у школі було 43 учні. А зараз - 30. Від закриття школу рятує наявність музею.
Пам'ятник Стусу
Шкільний стадіон
Альтанки
"А ось вам дорога..."
Поряд живе колишній директор музею, який згодився його нам відчинити.
Директор музею Омелянчук Дмитро Михайлович.
Патефон, подарований сім'ї Стуса для Василя рідним братом матері Ірини Сіньківським Дмитром (1939).
Тюремне ліжко.
Тумбочка - з особистих речей Стуса.
Взуття в'язнів.
Бушлат Стуса.
Жакет Стуса.
Розмова з директором (відео) ТУТ
Автобусна зупинка в Рахнівці.
Загиблому партизану.
Рахнівська бібліотека.
Стусова криниця. Функціонує)
Город біля садиби Стуса. Нині там мешкає родичка - Параска Семенюк.
Розцяцькована криниця.
Село вигибає.
Триває реконструкція церкви.
Серед списків загиблих - Стус В.Д. - можливо, дядько Василя Стуса?..
На колгоспі функціонує лише зерносховище.
Дорогами Рахнівки.
До Панського ставу.
Панський став.
Інший ставок, біля якого ми ночували.
В компанії корів) Але це вже інша історія.
Загальна протяжність маршруту - близько 500 км.