Отепер-Вакарчук: то суржико-Вакарчук = "зараз-дафайтє"-Вакарчук!
І ґетто Скрипки і тиранія Вакарчука - є суржикоприреченими, мовонемелодійними, часоневпораними, дисонантними!
Святослав Вакарчук: український музикант, вокаліст, лідер рок-гурту «Океан Ельзи», композитор, громадський діяч: ГА? - ВИХОВАНИЙ У ЛЬВОВІ? - АГА!
Про тиранію
27 липня 2017, 16:46
"Наприкінці лютого цього року мій друг, професор історії Єльського університету Тімоті Снайдер, видав книгу "Про тиранію: двадцять уроків з XX століття". В книзі, що і зараз ТЕПЕР є бестселером в Америці, викладені уроки минулого століття, багатого на автократичні режими.
На мою думку, саме сьогодні нам в Україні є сенс проговорити [проголосити, вимовити?] 5 уроків з цієї книги...Та що є найбільш важливим НАЙВАЖЛИВІШИМ - робіть [РОБІМО] це за власним рішенням, не по наказу згори." [АЯКЖЕ!]
"Думайте, про що ви говорите чи що повторюєте за іншими."..."Історія не повторюється лише для тих, хто готовий вчитися на її уроках. Завдяки Майдану та ціною великої кількості життів ми уникли тиранії. Тож давайте вчити ВЧІМО уроки історії та більше не наступати НАСТУПАЙМО на ті самі граблі. Пам'ятайте [ПАМ'ЯТАЙМО] - більшість авторитарних лідерів стали такими через те, що народ це їм дозволив".
Бач - суржиконедоріка закликає лиш всіх вас, недоумків ("думайте"!), але не і себе, мудрагеля - а, також, не всіх нас! Впоратися з отим можна гарною українською - "думаймо"! Але суржик та російська - не узвичаїли отаку суто слов'янську граматику та логіку та закличну-наказову-спонукальну реторику у суржиковкраїнців: Вакарчук-давайчанин (він закликає: "дафайтє вчити") мислить російською, неслов'янською імперативністю (він також не закликає до вивчення мови - теє його не турбує!).
Аякже, маємо суржикокоґнітивний дисонанс у знемовленого та нелогічного та бездумного вуха та слуху: ось хто ніби закликає - 1) "думаймо, про що ми говоримо" і 2) "думаймо, про що ми суржикостихійно повторюємо за іншими"!
Але найжахливішим є те - що Вакарчук-заразчанин, нібитиранотеоретик - живе під жахливою тиранією суржикочасу ("сїйчас-зараз") й не розуміє українського отеперішнього часу і не живе в його ласці та благодаті: жодна суржикокраїна - не може стати українокраїною!
Якийсь недоріка-мудрагель мені вказав - ото в нього глибинна поезія! Я заглянув: ото суржикопоезія, вакарчукосуржик, яким занапащують українських закоханих, замість їхньої українізації та українізації їхньої любови:
Ким же я без тебе напевно стану я,
Любов моя, коли я сам один
Спускатимусь на дно -
Я сам на темне дно безодні!
Поет до української любови звертається по-кацапськи ("любов") - а не українською, живим та воскресальним кличним відмінком, українською імперативністю-вимолюванням : любове моя, коханко моя.
Ось Ліна Косиенко - вміє:
Моя любове! Я перед тобою.
Бери мене в свої блаженні сни.
Лиш не зроби слухняною рабою,
не ошукай і крил не обітни!
Тож - скажімо'му таки отепер отак, мабуть нарозумиться:
Думаймо, про що ми ОТЕПЕР говоримо,
Бо ЗАРАЗ, ЗА десять хвилин - нам одріжуть язик дико:
Й вже буде запізно - бо будемо в мовчанні запроторені,
Й навіки замовкне наша суржикопика!
Вакарчуко-вакуум -
То суржика кум:
Хизується браками
Кумедний, пустий ум -
Россоознаками,
Собі на неславу та глум:
Толерує тиранії суржикотлум!
Святослав Вакарчук: український музикант, вокаліст, лідер рок-гурту «Океан Ельзи», композитор, громадський діяч: ГА? - ВИХОВАНИЙ У ЛЬВОВІ? - АГА!
Про тиранію
27 липня 2017, 16:46
"Наприкінці лютого цього року мій друг, професор історії Єльського університету Тімоті Снайдер, видав книгу "Про тиранію: двадцять уроків з XX століття". В книзі, що і зараз ТЕПЕР є бестселером в Америці, викладені уроки минулого століття, багатого на автократичні режими.
На мою думку, саме сьогодні нам в Україні є сенс проговорити [проголосити, вимовити?] 5 уроків з цієї книги...Та що є найбільш важливим НАЙВАЖЛИВІШИМ - робіть [РОБІМО] це за власним рішенням, не по наказу згори." [АЯКЖЕ!]
"Думайте, про що ви говорите чи що повторюєте за іншими."..."Історія не повторюється лише для тих, хто готовий вчитися на її уроках. Завдяки Майдану та ціною великої кількості життів ми уникли тиранії. Тож давайте вчити ВЧІМО уроки історії та більше не наступати НАСТУПАЙМО на ті самі граблі. Пам'ятайте [ПАМ'ЯТАЙМО] - більшість авторитарних лідерів стали такими через те, що народ це їм дозволив".
Бач - суржиконедоріка закликає лиш всіх вас, недоумків ("думайте"!), але не і себе, мудрагеля - а, також, не всіх нас! Впоратися з отим можна гарною українською - "думаймо"! Але суржик та російська - не узвичаїли отаку суто слов'янську граматику та логіку та закличну-наказову-спонукальну реторику у суржиковкраїнців: Вакарчук-давайчанин (він закликає: "дафайтє вчити") мислить російською, неслов'янською імперативністю (він також не закликає до вивчення мови - теє його не турбує!).
Аякже, маємо суржикокоґнітивний дисонанс у знемовленого та нелогічного та бездумного вуха та слуху: ось хто ніби закликає - 1) "думаймо, про що ми говоримо" і 2) "думаймо, про що ми суржикостихійно повторюємо за іншими"!
Але найжахливішим є те - що Вакарчук-заразчанин, нібитиранотеоретик - живе під жахливою тиранією суржикочасу ("сїйчас-зараз") й не розуміє українського отеперішнього часу і не живе в його ласці та благодаті: жодна суржикокраїна - не може стати українокраїною!
Якийсь недоріка-мудрагель мені вказав - ото в нього глибинна поезія! Я заглянув: ото суржикопоезія, вакарчукосуржик, яким занапащують українських закоханих, замість їхньої українізації та українізації їхньої любови:
Ким же я без тебе напевно стану я,
Любов моя, коли я сам один
Спускатимусь на дно -
Я сам на темне дно безодні!
Поет до української любови звертається по-кацапськи ("любов") - а не українською, живим та воскресальним кличним відмінком, українською імперативністю-вимолюванням : любове моя, коханко моя.
Ось Ліна Косиенко - вміє:
Моя любове! Я перед тобою.
Бери мене в свої блаженні сни.
Лиш не зроби слухняною рабою,
не ошукай і крил не обітни!
Тож - скажімо'му таки отепер отак, мабуть нарозумиться:
Думаймо, про що ми ОТЕПЕР говоримо,
Бо ЗАРАЗ, ЗА десять хвилин - нам одріжуть язик дико:
Й вже буде запізно - бо будемо в мовчанні запроторені,
Й навіки замовкне наша суржикопика!
Вакарчуко-вакуум -
То суржика кум:
Хизується браками
Кумедний, пустий ум -
Россоознаками,
Собі на неславу та глум:
Толерує тиранії суржикотлум!