Пам'ять - пригадує гадкою із загадки та забуття. Деетимологізована російська має "заґадка", але дастьбі "гадка" - нема й чим "пригадувати" та "відгадувати", без української - також і німецька немічна вповні пригадати звідкіля оте своє "ферґессен"-забувати:
Пам'ять - пригадує гадкою із загадки та забуття. Стежка пам'яти йде гадками та пригадуванням. Деетимологізована російська має "заґадка", але дастьбі "гадка" - нема й чим "пригадувати" (та нема і слова отакого) та "відгадувати". Без української - також і німецька та англійська немічні вповні пригадати звідкіля оте їхнє "ферґессен-форґет"-забувати, отож: без глибинного українського ума - перебувають в нестямному самозабутті і намарно надіються на "алетейну" грецьку:
Пригадаймо гадкою вже отепер - І українозагадку і мовогадання: Господня здогадка гряне із небесних сфер - Забуття зітреться - постане пам'ять-запитання: Як викрав душу й ум вкраїножер?
Українське пригадування гадкою - ключ до індоевропейської нерозгаданої пам'яти й загадкового забуття:
Пригадаймо мовослово "гадка" - Отам же розгадана забуття "за-гадка": Бо лиш у пригадуванні українська пам'ять-хатка - Отам: на гадці - гадка, на словолатці - словолатка: Індоевропейський ум і дім же - непам'ять багатократна: Їхнє забуття - нам не соратник!
Недовіршовано живе українська людина: Недовіршовано триває й минає її ніч та днина: Мовоматері та Віршобатька вона дитина: Бач - зліпила її вічна українська глина! Прогалина з квітів - де тварина та бидлина Віршують всі - принаймні половина... Довіршовуймо солов'їну у вічноплині... В Богоспомині увічнюється людина - без провини: Увічнена в безсмертній богодочці й богосині...
Comments 6
Пам'ять - пригадує гадкою із загадки та забуття. Стежка пам'яти йде гадками та пригадуванням. Деетимологізована російська має "заґадка", але дастьбі "гадка" - нема й чим "пригадувати" (та нема і слова отакого) та "відгадувати". Без української - також і німецька та англійська немічні вповні пригадати звідкіля оте їхнє "ферґессен-форґет"-забувати, отож: без глибинного українського ума - перебувають в нестямному самозабутті і намарно надіються на "алетейну" грецьку:
Пригадаймо гадкою вже отепер -
І українозагадку і мовогадання:
Господня здогадка гряне із небесних сфер -
Забуття зітреться - постане пам'ять-запитання:
Як викрав душу й ум вкраїножер?
Reply
Пригадаймо мовослово "гадка" -
Отам же розгадана забуття "за-гадка":
Бо лиш у пригадуванні українська пам'ять-хатка -
Отам: на гадці - гадка, на словолатці - словолатка:
Індоевропейський ум і дім же - непам'ять багатократна:
Їхнє забуття - нам не соратник!
Reply
ОбидВА діди, та обидВІ бабці, їй-богу:
Тож, і батько, і матір - обидвОЄ, бігме:
Ніколи не здавались Ягвови в облогу -
Спасли од юдейства і мене!
Reply
Солов'їна - од мововіна!
Reply
Недовіршовано триває й минає її ніч та днина:
Мовоматері та Віршобатька вона дитина:
Бач - зліпила її вічна українська глина!
Прогалина з квітів - де тварина та бидлина
Віршують всі - принаймні половина...
Довіршовуймо солов'їну у вічноплині...
В Богоспомині увічнюється людина - без провини:
Увічнена в безсмертній богодочці й богосині...
Reply
Leave a comment