Анумо знову віршувати про Шевченка

[harnack]

Вже отепер віршуймо про його мовозвичаї! Вже отепер знову привикаймо до справжньої української мови. Надзвичайні навики та звичаї мови. Основна категорія етики Арістотеля навичка-hexis. Hexis "a habit (of mind or body)," from ekhein "have, hold, continue" (from PIE root *segh- "to hold").

Comments

[harnack]

Ото вчасно про "давайчан-антиАНУмчан"! - Варто би написати також і про "сїйчас-заразчан" (себто "зараззомбенят"):

Шевченко: "Анумо знову віршувати" - та мовити, та вимовляти, та - мововелінням виконувати чинну українськість:

[Даваймо] Анумо - не дамо:
[Давайте] Ануте - не дайте!
Нумо ж (нум же) - не даваймо, й не даймо:
Хай здохне россочмо -
Вже отепер, негайно!
Нуте ж - не давайте:
З "АНУ" стіймо та стійте на варті -
Промовисто, прегарно -
Проти россоазартів!

Звідсіля: https://forum.pravda.com.ua/index.php...

[harnack]

Анумо - не збайдужіймо нищечком: а повторімо собі знову, привселюдно, й навіки, повнодоленосно, запам'ятаймо ж Шевченка: ("Нумо знову - Людей і долю проклинать./Долю за те...[що] Кинула малого/ На розпутті, та й байдуже..."):

+
Догенеруймо мовологічну парадигму:

Ануте - геть! Кажу ж - гетьте од нас!
Анумо - додому! Авжеж - гетьмо од них!
Ануж вся краса й всі прикраси прикрас -
Воплотяться ув мертвих та живих:
У плоть і кров мовних парадигм сих.

ГЕ́ТЬТЕ, виг. Те саме, що геть 2 1 (стосовно когось, чогось у множині). Соцькі з вірьовкою до Чіпки.. - Гетьте, люди добрі! - крикнув він (Панас Мирний, II, 1954, 185); Гетьте, думи, ви, хмари осінні! Тож тепера весна золота! (Леся Українка, I, 1951, 41).
+
Ге́тьте зві́дси чужі́! (Л. Укр.)
+
- Гетьте! Соромязливо одмовляю йому, не лїзьте! О. Мир.
+
От із сих - то ті́льки дво́є ворожби́тів (Л. Укр.)