Конструювати себе,
як продукт,
як підв‘ялий кабачок
з тавром - БІО
на зеленому бочку
в яскраво освітленому супермаркеті,
де юний хлопчик
крутить в руках
пачку презервативів,
поки матір родини
намагається язиком,
висолопленим на бороду,
втримати помаранчі -
ось-ось ними зажонглює;
Заперечувати, що
ти з останньої крові
з крайньої плоті -
в‘язниця для чужої душі,
( Read more... )

Завжди буде хтось вищий
аж поки вищого не буде,
тоді найнижчий стане вищим:
несподіваний матеріали і фактури
застосуються
для звичних фасонів;
подарунки стануть
свідченнями, що про тебе
подумали по-іншому.
Дід допитливо
розглядає штани-корсет
на манекені -
усі ми так:
не об‘єктивуємо
нікого конкретного
тільки тих, хто в уяві,
боремося за
розуміння себе у просторі,
( Read more... )

Хто зна,
чи свідчить
про надмірну зіпсутість,
чи про
недостатню відкритість,
те що
дивлячись на малого,
який цілує фару
задніх габаритів
бачиш,
як його янгольське личко
підсвічене інфернальним червоним
перетворюється
на диявольську гримасу
чуттєвості.
І мама його,
янголиця у прекрасній
ранковій сукні
пекельно сміється.
Хто зна,
чи свідчить
про надмірну зіпсутість,
чи ( Read more... )

Я розумію,
чому люди вірять,
але не розумію,
як вони змушують
себе повірити.
Ось, наприклад,
вантажівка привозить хліб,
щоранку, о тій самій годині,
далі малий
перетинає перехрестя
причеплений велосипедом
до великого маминого;
мала кошлатить
татові волосся
і закриває очі,
сидячи на плечах;
дівчина розпашіло
біжить у самій лиш майці,
грає м‘язами -
хоч уже доволі ( Read more... )

Будуй стовпи
Зводь так високо,
Як можеш,
А тоді втікай,
Поки не завалився
І не перекосився -
Втікай і починай
Будувати новий.
Шикуй ці опори в ряд
На достатній відстані
Одна від одної,
Щоб не було їх видно,
Якщо стояти
Біля корневища,
Але щоб можна було
За потреби з‘єднати
Підвісним мостом.
Будуй і втікай
Знов будувати
Кожну нову колону там
Де тебе ніхто не знає,
Але ( Read more... )

Вона була з тих,
кого миттєво забираєш
в сексуальні фантазії
Додаєш до картотеки,
як кольоровий фантик
до колекції

Окремим рядком зазначаєш
грайливі рухи пальців
і язика
на невеличкому
дорогоцінному кулоні

Хтось насвистує
мелодійку на вулиці,
сиві радісні хлопчики
регочуть у ретро-кабріолеті

Фантазія - це спроба
солодкої тимчасової евтаназії,
короткотермінове
( Read more... )

Нас застерігають:
«Громадяни, будьте обачні,
Не можна ностальгувати за Совком!».
Ми підхоплюємо -
звісно не можна,
звісно - нема за чим там ностальгувати.
Все довкола було таке
безбарвне і прісне,
що навіть мазохіст
не зміг би цим
насолодитися сповна.
Але Cовок сам по собі
був забороною,
тому ми ностальгуємо за тим,
що «Забороняти заборонено»,
і це автоматично
дає ( Read more... )

Потреба мати роботу,
яку ненавидиш
Школу, свою чи дитини,
яка стресує
Людей, з якими
не хочеш говорити
Секрети,
які забереш в могилу
Колишніх,
яких вбила і викреслила,
Минуле,
яке поставила під сумнів,
Супермаркети,
в яких все не таке,
Співвітчизників,
яким на тебе плювати,
Співгромадян
які плюють на тебе,
Фразочки,
за які досі соромно
Думки,
за які зовсім не соромно
( Read more... )

Невже це можливо -
Не уявляти нікого в ліжку,
Себе молодим хлопчиком,
Наприклад
Молодого хлопчика -
Перезрілою жінкою, наприклад;
Невже це можливо
Не бути одночасно
Всіма людьми на землі,
Яких поглинула хіть,
Не пережити одночасно
Античність,
Комунізм,
Ренесанс,
Середньовіччя,
Золоту добу,
Чуму,
Вудсток;
Невже це можливо
Не уявляти золоті перетини,
Які бачив Гауді,
( Read more... )

Фантик love is
зібганий довкола жуйки
розквітає маленьким букетиком
в долоньках кремезного дядька;
Гойдається упаковкою йогуртів
під бородою жінки,
у якої руки зайняті дітьми;
Пікає оплатою
за очень гарячее лате
і полуничне морозиво,
придбане на
вперше непроігнороване
прохання анемічної жіночки
купити щось підкріпитися;
Заливається фразою,
«Люблю маленьких дітей,
( Read more... )