Книжный вызов 2017. Сентябрь
122/100
1.
Наталка та Олександр Шевченки "Бранці мороку". 5/5
Вторая книга дуэта авторов, но понравилась мне больше первой, потому и стоит выше. В аннотации есть сравнение с Кингом, но я бы не стала. У него все же более закручено и книги "берут". Из сравнения понятно, что жанр мистики и непонятки. Итак, супружеская пара (писательница и рекламщик в журнале) решает уехать из Киева (после увольнения ЕГО) в глубинку, исполнив заветную мечту ЕЕ и купив дом. Дом обходится в смешную сумму, что совсем не настораживает наших героев. На обустройство дома отправляется ОН, проводя несколько недель сам на сам. В какой-то момент его начинают посещать мысли, которые, поначалу, совсем не кажутся ему своими. Внутренний голос пытается его убедить, что жена совсем не нужна и ему самому будет прекрасно житься в новом, собственноручно отремонтированном, доме...
Дальше пересказывать не имеет смысла, скажу только, что в какой-то момент меня саму начали посещать мысли. Нет, не про то, что лучше без кого-то :) А про то, что очень напоминает старый добрый фильм "Полтергейст" (какую-то из частей). Мне понравилось, хотя и можно было предположить развитие событий.
2.
Наталка та Олександр Шевченки "Оксамитовий перевертень". 4/5
Тамара Сотник - справжня сучасна відьма, що заробляє на життя надприродними здібностями. Одного прекрасного дня їй доводиться використати свій дар задля розшуку найкращої подруги, котра несподівано зникла безвісти. З кожним наступним кроком імпровізованого розслідування Тамарі відкриваються нові шматочки розпорошеної мозаїки, що неминуче складатимуться у неприємну і страшну істину. І вже не за горами рандеву з рушійною силою цієї небезпечної гри. Двох переможців тут бути не може...
Вот с этой книги и началось мое знакомство с Шевченко. Опять мистика, опять потусторонний мир. Не могу сказать, что читала взахлеб, но в принципе было интересно и не оттолкнуло от следующих произведений.
3.
Наталка та Олександр Шевченки "Кривава осінь у місті Лева". 3,5/5
Довгий чорний плащ, лезо сокири, «беретга», труп у багажнику та привабливі жертви, яким бракує очей і сердець. Жанр джіалло. (що в перекладі з італійської означає «жовтий») здобув своє ім'я з жовтих обкладинок кримінальних романів, що друкувались у м'якій палітурці в Італії в 1930-х роках. Вони й породили той особливий кіножанр, який досяг шаленого успіху в другій половині XX сторіччя в кінострічках видатних італійських режисерів. Відтепер і українські читачі можуть насолодитися усією принадністю джіалло. У романі літературного подружжя Наталки та Олександра Шевченків витримані всі канони жанру - в ньому є і карколомна детективна інтрига, і сумнозвісний вбивця на прізвисько Окозби-рач, і сюрреалістичні картини його жорстоких вбивств, божевільня, безумні гонитви, а ще - загадкові вулочки стародавнього Львова...
А вот с этой книги знакомство лучше не начинать. Если бы она была первой, то я вряд-ли продолжила бы читать этот дуэт. Толи ребята выдохлись, толи время было не то для написания, но даже идея не смогла раскочегарить повествование. Все тянулось как-то нудно и нереально, какие-то до смешного банальные повороты, штампы...
4.
А. Н. Розенберг "Прага. Короли, алхимики, привидения и... пиво!". 5/5
Прага - город с великолепной панорамой и огромным количеством живописных мест и уголков, город легенд: о святых и королях, мастерах и алхимиках, исчезающих улицах и таинственных домах, о глиняном Големе и многочисленных пражских привидениях. А чешская пивная может поразить воображение необычностью интерьера, а подчас и шокировать не слишком-то пуританскими картинами и текстами на стенах. Впрочем, в Праге есть пивные на все вкусы: для студентов и для людей старшего возраста, для сексуальных меньшинств и для поклонников Толкиена, для ди-джеев или художников; есть такие, где собираются только поляки или только итальянцы.
Планируя поездку в Прагу, я, конечно же, искала чего-то интересного. Как хорошо, что мне попалась цитата из этой книги, по которой я ее успешно нашла в электронке! Это не совсем путеводитель, потому, что описывается в ней лишь часть пражских достопримечательностей. Но к каждой есть интересная подводка, не полная сухих цифр и данных, а с какими-то легендами и историями. Рекомендую тем, кто собирается посетить Прагу.
5.
Наталка Шевченко "Подвійні міражі". 5/5
Коли тобі випадає можливість змінити своє життя - це везіння чи прокляття? Семеро пасажирів одного автобусу занурені кожен у власні невеселі думки. Вони й гадки не мають, що опинились разом невипадково. Відтепер доля незнайомців перетворитися на шахові фігури у якійсь незбагненній і моторошній грі. І вони мають зробити вибір, від якого залежатиме їхнє майбутнє…
Существует легенда, что раз в сто лет семерым избранным, простым людям, со своими недостатками и бедами, но - избранным, дается второй шанс. Их собирает вместе древний бог и привозит в определенное место, которого не найти на карте. Ночью им дается шанс изменить свою жизнь, но для этого надо сделать нелегкий выбор. Если ночь они переживут, то смогут воспользоваться этим шансом.
Может и есть такая легенда, а может это просто придумка автора, но именно вокруг нее и развиваются события. Концовочка оказалась хэппи-эндовской, хотя автор и предупредила, что она ожидалась совсем другой. Но герой взбунтовался :)
6.
Петро Лущик "Тамплієри короля Данила". 5/5
Дія роману відбувається у XIII столітті. Папа Римський Інокентій IV відправляє до галицького князя Данила Романовича свого посла. Охороняти важливу особу доручено загону воїнів-тамплієрів на чолі з командором Гійомом де Пардо. Храмовникам доведеться вступити у сутичку не лише з монголами, що захопили руські землі, але й зі своїми одвічними суперниками госпітальєрами і навіть з ассасинами.
Давненько я не читала ничего исторического. А потому, не могу судить была ли эта история на самом деле, или это приближенная к истории выдумка автора. Написано достаточно интересно, погружая читателя в события времен князя Данила Галицкого и момента принятия им короны от Папы Римского. К слову сказать, я видела в библиотеке еще книги этой серии.
7.
Анна Герман "Дівчинка і косміти". 4,5/5
На що схожі піраміди невидимі наших сердець? На емоції, котрі наростають хвилями в кожному з нас і, мовби пірамаді зримі, підпирають небо нашого існування. Чим різниться "архітектура емоцій" міста і села? Чи в будівлі під назвою життя, де майже все впорядковано і визначено заздалегідь, є місце для вічності? І як бути, коли його не видко? Про все це - у книзі Анни Герман "Дівчинка і косміти".
А вы знали, что наша Анна Герман, ярая защитница Януковича, пишет? Я, например, нет. И когда мне вынесли из подсобки эту книгу, я даже сразу не поняла, кто автор. А что самое интересное - мне понравилось! В книгу входят новеллы и две повести: "Дівчинка і косміти" и "Піраміди невидимі". Книга, с довольно необычными иллюстрациями Кристины Лукащук, была презентована на Арсенале-2016, а за пару лет до этого - выпущена в Бельгии на французском. "Пирамиды" написаны раньше, "Космиты" - позже, я бы в таком порядке и рекомендовала читать. Оба произведения написаны в стиле зарисовок жизни села. Мне даже показалось, что Анна описывала свое родное село на Львовщине, потому, что все герои описаны с какой-то нежностью к прошлому. Я, ненароком, сравнивала всех героев с теми, которых сама видела в своем детстве на хуторе у бабушки с дедом. И пусть я не была вхожа во многие дома, была поверхностно знакома только с детьми (летние знакомства), но почему-то мне показалось, что все описанное описано очень искренне. Не знаю... Для меня эта книга стала приятным сюрпризом и открытием.
8.
Олександр Шевченко "Глибинка". 4/5
У пошуках втраченого натхнення письменник Стефан Хошкевич вирішує змінити метушню міста на принади сільської глибинки. Але доля підкидає йому небезпечні випробування в обличчі таємничих прадавніх істот, що потребують людської крові - вампирів.
Любопытство кошку съело? Да! А неверующее любопытство может натворить большой беды. Герой откровенно раздражал. Нет, я, конечно, понимаю, если не веришь в потусторонние силы, то тебе ничего не страшно. Но это же совсем не значит, что можно наплевательски относиться к вере других людей. А если ты еще и писатель, собираешься писать про нечистые силы, то должен же подковаться, разбираться в теме. Вот я, например, и без писательства знаю, что вампир/вурдалак может войти в дом только по твоему приглашению (не Гоголь ли тут виной?). В общем, книженция небольшая, на один вечер вампирско-мистической развлекалки.
9.
Дин Кунц "Город мертвых". 4/5
Бушует страшная война против человечества… Небольшой городок в штате Монтана попадает в осаду, выжившие жители решают собраться с последними силами и начать страшную борьбу против существ, разгуливающих по всему миру… Но они не знают, что впереди - самое ужасное. Виктор Франкенштейн намерен изменить будущее с помощью ошеломляющего количества своих могущественных монстров-помощников… Кажется, они повсюду!..
Гыгы... Ну, да, клон Виктора Франкенштейна, который считает себя безупречным. Который считает своих нанороботов безупречными. Который хочет истребить все разумные существа, чтобы насладиться мгновениями идеального (для него) мира, а потому уничтожить и себя. Прикольно, да. Читала, что Кунц не считается писателем, который пишет "ровно", что у него есть книги-успех и книги-полный-провал. Ну, меня пока бог миловал, и я читала только его хорошие книги. По крайней, мере, мне нравилось, что я читаю.
10.
Павло Щегельський "Хата-читальня". 3,5/5
Цю розповідь про романтичне кохання і дріжжі, про графомана і цнотливу душу, про поета і голубі панталони з закритим низом, про Інститут інженерів людських душ, в якому працюють Письменники Орденоносці і Письменники Орденопросці, Письменники Посадові і Письменники Впливові, Письменники Гонорові і Письменники Дубовоголові, Письменники Функціональні, Хрестоматійні і навіть Приблудні, а також про те, що може зробити буйна фантазія із валер’янки та «Виробу №2»
Когда я закончила эту книгу, я даже не знала, какую оценку ей ставить. С одной стороны, мне не очень понравилось. С другой стороны, был много смешных моментов. Поэтому, ставлю ей нейтральную оценку.
11.
Вікторія Гранецька "Щасливий". 3,5/5
У невигаданій оповіді про порятунок маленького хлопчика, чиє ім`я українською перекладається як Щасливий, відбивається історія зіткнення двох світів: байдужості і самопожертви, неприязні до чужого і готовності віддати останнє незнайомій людині, бюрократичного мислення і високого професіоналізму, релігійних забобон і щирої віри, справжнього кохання і підступної зради.
Простая винницкая семья. Любимые друг другом муж и жена. Но семья эта не совсем простая, как оказывается. Папа - азербайджанец, что сразу накладывает штамп "лица кавказской национальности". Семья исповедует ислам, что тоже не добавляет симпатий простых обывателей. У мамы отрицательный резус-фактор, а наша медицина не всегда направлена во благо...
Почему такая низкая оценка? Я не очень люблю читать книги с воспоминаниями, мне больше нравится повествование. Здесь же было много вкраплений взглядов в прошлое от разных героев истории. Сама история тяжелая. Начиная от человеческого невежества и стереотипов, и заканчивая халатностью и безразличием.
ДЕТСКОЕ
12.
Чередниченко Дмитро "Чого Волошка запишалася". 5/5
Гадаєте, найцікавіше, що є у квартирі кожної української родини - це комп’ютер і телевізор? А от і ні! Адже все залежить від того, хто фантазує. Наприклад, непосидюча киця Волошка, якій цікаво все, що стоїть, лежить чи відбувається в квартирі, навіть у мийниці може знайти собі пригоду. А постійне встромляння скрізь свого носика тільки вдосконалює фантазії. То Волошка хоче літати, то разом із родиною сидіти за столом, то дістати неба. Киця любить усе помацати, понюхати, полежати на чомусь. Без неї у квартирі нічого не відбудеться!
Отак звичайна київська квартира, в якій мешкає творча родина - Дмитро Чередниченко, Галина Кирпа, Олянка, киця Волошка і киця Біленька - опиняється в епіцентрі пригод. Бо вдома - найсмачніше, найтепліше, найзручніше і найцікавіше! Особливо на книжкових полицях!
Премилейшие истории про кошечку Волошку с не менее милыми иллюстрациями Натальи Клочковой! Мишка был в восторге настолько, что я сама взялась ее прочитать :)
13.
Жульєт Парашині-Дені, Олівер Дюпен "Хто вкрав кролика Вусика?". 4,5/5
Трьох нерозлучних подружок - Адель, Луїзон і Розу - об’єднує одна пристрасть: усі вони обожнюють тварин. Подружки часто збираються разом на засідання свого «Клубу хутряних помпонів», щоб поговорити про своїх домашніх улюбленців і заодно придумати щось цікаве. У клуба дуже важлива місія - рятувати тварин, що потрапили в біду. Розумні і спостережливі дівчатка завжди у центрі захоплюючих пригод. Маленькі детективи розшукують тваринок, що зникли, і навіть викривають справжніх злочинців. Відтепер власники тварин можуть бути спокійні: юні захисниці тварин на варті, а отже, все буде гаразд!
14.
Даниил Хармс "Большая книга стихов, сказок и веселых историй". 2/5
Как-то я читала статью про детских писателей, которые детей не любили. Имя Даниила Хармса в той статье присутствовало. Но я совсем не думала, что это будет такой трэш!
1.
Наталка та Олександр Шевченки "Бранці мороку". 5/5
Вторая книга дуэта авторов, но понравилась мне больше первой, потому и стоит выше. В аннотации есть сравнение с Кингом, но я бы не стала. У него все же более закручено и книги "берут". Из сравнения понятно, что жанр мистики и непонятки. Итак, супружеская пара (писательница и рекламщик в журнале) решает уехать из Киева (после увольнения ЕГО) в глубинку, исполнив заветную мечту ЕЕ и купив дом. Дом обходится в смешную сумму, что совсем не настораживает наших героев. На обустройство дома отправляется ОН, проводя несколько недель сам на сам. В какой-то момент его начинают посещать мысли, которые, поначалу, совсем не кажутся ему своими. Внутренний голос пытается его убедить, что жена совсем не нужна и ему самому будет прекрасно житься в новом, собственноручно отремонтированном, доме...
Дальше пересказывать не имеет смысла, скажу только, что в какой-то момент меня саму начали посещать мысли. Нет, не про то, что лучше без кого-то :) А про то, что очень напоминает старый добрый фильм "Полтергейст" (какую-то из частей). Мне понравилось, хотя и можно было предположить развитие событий.
2.
Наталка та Олександр Шевченки "Оксамитовий перевертень". 4/5
Тамара Сотник - справжня сучасна відьма, що заробляє на життя надприродними здібностями. Одного прекрасного дня їй доводиться використати свій дар задля розшуку найкращої подруги, котра несподівано зникла безвісти. З кожним наступним кроком імпровізованого розслідування Тамарі відкриваються нові шматочки розпорошеної мозаїки, що неминуче складатимуться у неприємну і страшну істину. І вже не за горами рандеву з рушійною силою цієї небезпечної гри. Двох переможців тут бути не може...
Вот с этой книги и началось мое знакомство с Шевченко. Опять мистика, опять потусторонний мир. Не могу сказать, что читала взахлеб, но в принципе было интересно и не оттолкнуло от следующих произведений.
3.
Наталка та Олександр Шевченки "Кривава осінь у місті Лева". 3,5/5
Довгий чорний плащ, лезо сокири, «беретга», труп у багажнику та привабливі жертви, яким бракує очей і сердець. Жанр джіалло. (що в перекладі з італійської означає «жовтий») здобув своє ім'я з жовтих обкладинок кримінальних романів, що друкувались у м'якій палітурці в Італії в 1930-х роках. Вони й породили той особливий кіножанр, який досяг шаленого успіху в другій половині XX сторіччя в кінострічках видатних італійських режисерів. Відтепер і українські читачі можуть насолодитися усією принадністю джіалло. У романі літературного подружжя Наталки та Олександра Шевченків витримані всі канони жанру - в ньому є і карколомна детективна інтрига, і сумнозвісний вбивця на прізвисько Окозби-рач, і сюрреалістичні картини його жорстоких вбивств, божевільня, безумні гонитви, а ще - загадкові вулочки стародавнього Львова...
А вот с этой книги знакомство лучше не начинать. Если бы она была первой, то я вряд-ли продолжила бы читать этот дуэт. Толи ребята выдохлись, толи время было не то для написания, но даже идея не смогла раскочегарить повествование. Все тянулось как-то нудно и нереально, какие-то до смешного банальные повороты, штампы...
4.
А. Н. Розенберг "Прага. Короли, алхимики, привидения и... пиво!". 5/5
Прага - город с великолепной панорамой и огромным количеством живописных мест и уголков, город легенд: о святых и королях, мастерах и алхимиках, исчезающих улицах и таинственных домах, о глиняном Големе и многочисленных пражских привидениях. А чешская пивная может поразить воображение необычностью интерьера, а подчас и шокировать не слишком-то пуританскими картинами и текстами на стенах. Впрочем, в Праге есть пивные на все вкусы: для студентов и для людей старшего возраста, для сексуальных меньшинств и для поклонников Толкиена, для ди-джеев или художников; есть такие, где собираются только поляки или только итальянцы.
Планируя поездку в Прагу, я, конечно же, искала чего-то интересного. Как хорошо, что мне попалась цитата из этой книги, по которой я ее успешно нашла в электронке! Это не совсем путеводитель, потому, что описывается в ней лишь часть пражских достопримечательностей. Но к каждой есть интересная подводка, не полная сухих цифр и данных, а с какими-то легендами и историями. Рекомендую тем, кто собирается посетить Прагу.
5.
Наталка Шевченко "Подвійні міражі". 5/5
Коли тобі випадає можливість змінити своє життя - це везіння чи прокляття? Семеро пасажирів одного автобусу занурені кожен у власні невеселі думки. Вони й гадки не мають, що опинились разом невипадково. Відтепер доля незнайомців перетворитися на шахові фігури у якійсь незбагненній і моторошній грі. І вони мають зробити вибір, від якого залежатиме їхнє майбутнє…
Существует легенда, что раз в сто лет семерым избранным, простым людям, со своими недостатками и бедами, но - избранным, дается второй шанс. Их собирает вместе древний бог и привозит в определенное место, которого не найти на карте. Ночью им дается шанс изменить свою жизнь, но для этого надо сделать нелегкий выбор. Если ночь они переживут, то смогут воспользоваться этим шансом.
Может и есть такая легенда, а может это просто придумка автора, но именно вокруг нее и развиваются события. Концовочка оказалась хэппи-эндовской, хотя автор и предупредила, что она ожидалась совсем другой. Но герой взбунтовался :)
6.
Петро Лущик "Тамплієри короля Данила". 5/5
Дія роману відбувається у XIII столітті. Папа Римський Інокентій IV відправляє до галицького князя Данила Романовича свого посла. Охороняти важливу особу доручено загону воїнів-тамплієрів на чолі з командором Гійомом де Пардо. Храмовникам доведеться вступити у сутичку не лише з монголами, що захопили руські землі, але й зі своїми одвічними суперниками госпітальєрами і навіть з ассасинами.
Давненько я не читала ничего исторического. А потому, не могу судить была ли эта история на самом деле, или это приближенная к истории выдумка автора. Написано достаточно интересно, погружая читателя в события времен князя Данила Галицкого и момента принятия им короны от Папы Римского. К слову сказать, я видела в библиотеке еще книги этой серии.
7.
Анна Герман "Дівчинка і косміти". 4,5/5
На що схожі піраміди невидимі наших сердець? На емоції, котрі наростають хвилями в кожному з нас і, мовби пірамаді зримі, підпирають небо нашого існування. Чим різниться "архітектура емоцій" міста і села? Чи в будівлі під назвою життя, де майже все впорядковано і визначено заздалегідь, є місце для вічності? І як бути, коли його не видко? Про все це - у книзі Анни Герман "Дівчинка і косміти".
А вы знали, что наша Анна Герман, ярая защитница Януковича, пишет? Я, например, нет. И когда мне вынесли из подсобки эту книгу, я даже сразу не поняла, кто автор. А что самое интересное - мне понравилось! В книгу входят новеллы и две повести: "Дівчинка і косміти" и "Піраміди невидимі". Книга, с довольно необычными иллюстрациями Кристины Лукащук, была презентована на Арсенале-2016, а за пару лет до этого - выпущена в Бельгии на французском. "Пирамиды" написаны раньше, "Космиты" - позже, я бы в таком порядке и рекомендовала читать. Оба произведения написаны в стиле зарисовок жизни села. Мне даже показалось, что Анна описывала свое родное село на Львовщине, потому, что все герои описаны с какой-то нежностью к прошлому. Я, ненароком, сравнивала всех героев с теми, которых сама видела в своем детстве на хуторе у бабушки с дедом. И пусть я не была вхожа во многие дома, была поверхностно знакома только с детьми (летние знакомства), но почему-то мне показалось, что все описанное описано очень искренне. Не знаю... Для меня эта книга стала приятным сюрпризом и открытием.
8.
Олександр Шевченко "Глибинка". 4/5
У пошуках втраченого натхнення письменник Стефан Хошкевич вирішує змінити метушню міста на принади сільської глибинки. Але доля підкидає йому небезпечні випробування в обличчі таємничих прадавніх істот, що потребують людської крові - вампирів.
Любопытство кошку съело? Да! А неверующее любопытство может натворить большой беды. Герой откровенно раздражал. Нет, я, конечно, понимаю, если не веришь в потусторонние силы, то тебе ничего не страшно. Но это же совсем не значит, что можно наплевательски относиться к вере других людей. А если ты еще и писатель, собираешься писать про нечистые силы, то должен же подковаться, разбираться в теме. Вот я, например, и без писательства знаю, что вампир/вурдалак может войти в дом только по твоему приглашению (не Гоголь ли тут виной?). В общем, книженция небольшая, на один вечер вампирско-мистической развлекалки.
9.
Дин Кунц "Город мертвых". 4/5
Бушует страшная война против человечества… Небольшой городок в штате Монтана попадает в осаду, выжившие жители решают собраться с последними силами и начать страшную борьбу против существ, разгуливающих по всему миру… Но они не знают, что впереди - самое ужасное. Виктор Франкенштейн намерен изменить будущее с помощью ошеломляющего количества своих могущественных монстров-помощников… Кажется, они повсюду!..
Гыгы... Ну, да, клон Виктора Франкенштейна, который считает себя безупречным. Который считает своих нанороботов безупречными. Который хочет истребить все разумные существа, чтобы насладиться мгновениями идеального (для него) мира, а потому уничтожить и себя. Прикольно, да. Читала, что Кунц не считается писателем, который пишет "ровно", что у него есть книги-успех и книги-полный-провал. Ну, меня пока бог миловал, и я читала только его хорошие книги. По крайней, мере, мне нравилось, что я читаю.
10.
Павло Щегельський "Хата-читальня". 3,5/5
Цю розповідь про романтичне кохання і дріжжі, про графомана і цнотливу душу, про поета і голубі панталони з закритим низом, про Інститут інженерів людських душ, в якому працюють Письменники Орденоносці і Письменники Орденопросці, Письменники Посадові і Письменники Впливові, Письменники Гонорові і Письменники Дубовоголові, Письменники Функціональні, Хрестоматійні і навіть Приблудні, а також про те, що може зробити буйна фантазія із валер’янки та «Виробу №2»
Когда я закончила эту книгу, я даже не знала, какую оценку ей ставить. С одной стороны, мне не очень понравилось. С другой стороны, был много смешных моментов. Поэтому, ставлю ей нейтральную оценку.
11.
Вікторія Гранецька "Щасливий". 3,5/5
У невигаданій оповіді про порятунок маленького хлопчика, чиє ім`я українською перекладається як Щасливий, відбивається історія зіткнення двох світів: байдужості і самопожертви, неприязні до чужого і готовності віддати останнє незнайомій людині, бюрократичного мислення і високого професіоналізму, релігійних забобон і щирої віри, справжнього кохання і підступної зради.
Простая винницкая семья. Любимые друг другом муж и жена. Но семья эта не совсем простая, как оказывается. Папа - азербайджанец, что сразу накладывает штамп "лица кавказской национальности". Семья исповедует ислам, что тоже не добавляет симпатий простых обывателей. У мамы отрицательный резус-фактор, а наша медицина не всегда направлена во благо...
Почему такая низкая оценка? Я не очень люблю читать книги с воспоминаниями, мне больше нравится повествование. Здесь же было много вкраплений взглядов в прошлое от разных героев истории. Сама история тяжелая. Начиная от человеческого невежества и стереотипов, и заканчивая халатностью и безразличием.
ДЕТСКОЕ
12.
Чередниченко Дмитро "Чого Волошка запишалася". 5/5
Гадаєте, найцікавіше, що є у квартирі кожної української родини - це комп’ютер і телевізор? А от і ні! Адже все залежить від того, хто фантазує. Наприклад, непосидюча киця Волошка, якій цікаво все, що стоїть, лежить чи відбувається в квартирі, навіть у мийниці може знайти собі пригоду. А постійне встромляння скрізь свого носика тільки вдосконалює фантазії. То Волошка хоче літати, то разом із родиною сидіти за столом, то дістати неба. Киця любить усе помацати, понюхати, полежати на чомусь. Без неї у квартирі нічого не відбудеться!
Отак звичайна київська квартира, в якій мешкає творча родина - Дмитро Чередниченко, Галина Кирпа, Олянка, киця Волошка і киця Біленька - опиняється в епіцентрі пригод. Бо вдома - найсмачніше, найтепліше, найзручніше і найцікавіше! Особливо на книжкових полицях!
Премилейшие истории про кошечку Волошку с не менее милыми иллюстрациями Натальи Клочковой! Мишка был в восторге настолько, что я сама взялась ее прочитать :)
13.
Жульєт Парашині-Дені, Олівер Дюпен "Хто вкрав кролика Вусика?". 4,5/5
Трьох нерозлучних подружок - Адель, Луїзон і Розу - об’єднує одна пристрасть: усі вони обожнюють тварин. Подружки часто збираються разом на засідання свого «Клубу хутряних помпонів», щоб поговорити про своїх домашніх улюбленців і заодно придумати щось цікаве. У клуба дуже важлива місія - рятувати тварин, що потрапили в біду. Розумні і спостережливі дівчатка завжди у центрі захоплюючих пригод. Маленькі детективи розшукують тваринок, що зникли, і навіть викривають справжніх злочинців. Відтепер власники тварин можуть бути спокійні: юні захисниці тварин на варті, а отже, все буде гаразд!
14.
Даниил Хармс "Большая книга стихов, сказок и веселых историй". 2/5
Как-то я читала статью про детских писателей, которые детей не любили. Имя Даниила Хармса в той статье присутствовало. Но я совсем не думала, что это будет такой трэш!