Эпизод войны глазами ротного. И это тяжело читать.
з ТГ-канала Чупік Кулсторіз
- - - - - - - - - - - - -
Частина 1: Про*бали
Про*бали. Про*бали всі. Кожен, звісно, кляне іншого. Але про*бали всі. А також дуже сильно не фартануло. Успіх - це коли всі зробили, що могли, і трішки фартануло. Про*об - це коли всі підзабили х*йца, і трошки не фартануло. А тут не фартануло капітально.
Піхоту, як завжди, зачмирили мінометами і дронами. Почали заганяти їх під шконку. Ті пошкєрились по норах. І кацап виліз з своєї нори і побіг до окопів. Піхота не поспішала повернутись назад на СПшки. Кілька хвилин ще хотіли перечекати, поки вспокоїться. І цих кількох хвилин вистачило, щоб кацап добіг до окопів і застрибнув в них. Вартовий саме виходив на пост і побачив, що на СПшці вже чергує штурмова група пі***асів. Зав'язалась перестрілка з пітушньой. Але результат бою вже був визначений. Штурмовики, зазвичай, перемагають в таких розкладах. Вони налаштовані, готові і вмотивовані. Захисників же застали зненацька і організуватися треба швидко. Старший позиції мусить швидко перехопити ініціативу. Але старший позиції і його заступник загинули від останньої міни, що у*бала прямо в окоп. Вони вирішили не чекати кілька хвилин після закінчення обстрілу. А одразу йшли на СПшку. І зловили міну. Під час обстрілу є 2 рішення (одразу вертатись на СП, чи перечекати поки вспокоїться), і сьогодні обидва ці рішення були неправильними.
Можна зробити криту СП - але і там тебе може прих*ярить. Тут всюди тебе може прих*ярить. Життя таке.
З тих захисників, що лишились, двоє впали в ступор. Двоє відчайдушно відбивались. Одному з них вибухом вибило автомат з рук. Він вхопив кулемет і загинув вже з ним. Решту кацапи закидали гранатами.
Один з бійців вискочив з запасного входу в нору (дах*я людей таке риє? Ні), трошки повоював підібраним автоматом старшого, отримав кулю біля обличчя, осколками йому розбило носа. Він подумав що воно того не варте і почав тікати з позиції. Він - єдиний, хто лишився живим.
Коли на позицію прилетіли наші дрони, стрілянина вже вщухла. Але пару пі*арів гранатами подрати дроно*оби змогли.
Дроно*оби теж про*бали. Двіжуха була в основному у сусідів. Тому всі пирили туди. Наша дронарня мала почати роботу завтра. І мала працювати виключно в наших інтересах. Але всі про*бали. Про*бали і не пощастило.
Частина 2: Анігіляція
Позицію треба відбити.
Кожен день починався з цієї мантри. Поки наша рота була подавлена, штурмові дії мали очолити штурмовики. Їм теж не пощастило. Дві спроби - і обидві невдалі. Кацап встигав вибігти з нір і почати відбиватись.
Було прийнято рішення: видалити позицію з посадки. Вірніше, з того, що від неї (посадки) лишилось. Цілодобово позиції човпли дронами. Вдень закидували вогами і газом. Вночі кидали на бліндажі ТМки і потужні бомби. Непоганий опорнічок перетворився на півтора окопи і 2 нори. І ті обсипані.
Кацап спершу щось бігав, суєтився, виносив поранених. Дві з трьох груп евака роз*обували ще на підході. І на це діло русаки просто махнули рукою. Коли дрони і АГСи когось трьохсотили, то поранений чекав ночі. І по ночі біг (якщо міг) або повз на карачках до рятівних бліндажиків, де були недобитки групи евака. Троє з 4х бігунів\повзунів так і лишались в посадці. Спершу їх підбивали з АГСа, потім добивали зкидами. Трьохсоті лежали і прикидались мертвими і дивились в небо, певно шкодуючи про неспи*джану пральну машину. Прилітав дрон і кидав на них гранату. Поранений один чи два рази борсався і намагався відскочити в сторону від подарунку. Але нові і нові осколкові поранення відбирали в нього всі сили. І рано чи пізно весільний дрон влучав гранатою прямо в окупанта. І той лопався на радість всім глядачам. Хтось ще мав сили - тягнув руки в сторону дрону вимолюючи пощади. Але ці дроно-дрочили мають нульову емпатію до смерті. Піхота більш схильна пожаліти когось. Піхота бачить смерть постійно. Свою і чужу. А ці підвальні дрочили бачать лише ворохи дохлих пі***асів, для них це весело і прикольно.
Частина піхоти не може дивитись відео зкидів з дронів, бо вони бачать там себе. Так само метушаться, так само тікають від смерті, що падає їм на голову з бездушної машини.
Через деякий час волю до супротиву в кацапів було зломлемно. Вони перестали вилазити з нори і кілька днів навіть не спостерігали за тим що відбувається навколо.
Частина 3: Вбивство
“Вибирай людей, хто піде штурмувати”.
“Є 4-ро. Вони хочуть спробувати. Два дня полігона, і в них получиться.”
“Кароч, я не проти спробувати,- сказав сержант, - Якшо затрьохсочусь, то я хоть відпочину і висплюсь. Позицію забрать нада. Та й пацанів треба відкопати”.
Тіла так і лежали під завалами старих нор і окопів.
План простий, як двері. Повторення успіху кацапів: закидати все гранатами з дронів, швирнути пару ТМок і на характері забігти в окопи. Загнати пі*арів під шконку і всіх там вбити.
Вдень до пі*арів забігло підкріплення. Троє пєтухів не знайшли, де сховатись, назад втік один. Двох убили наші дрони і марки. Третій втік, сподіваючись, що його не розстріляє камандір.
Якщо наганяють людей, значить, ситуація в них там бідова.
Наші штурмовики вийшли. Підари їх не побачили, і вони спокійно, але шустро, ледь не на пах*ях, залізли в окопи. Де нори - вони знали. В обидві нори залетіла жменя гранат. Над ними висіло зо 3 наших дрона і постійно цинкували все, що відбувається. 1 дрон спостерігає, 2 з гранатами на підхваті, якщо раптом щось піде не за планом.
Через 10 хвилин зачистка закінчилась. Пі*ари були лише в 1й норі. Їх туди набилось 6 чоловік. Всі були роззуті, зброя і броня акуратно складені поруч.
Дві гранати їх всіх одразу не вбили. Ще деякий час хтось з них плакав і кричав “больно”. Кричав рівно стільки скільки штурмовику потрібно було щоб кинути ще 1 гранату. Потім з нори просто вили, і було чутно хрип. Коли всі звуки зтихли, мясний гуляш, на який перетворилися люди, почали звідти витягувати. Кацап рано чи пізно зрозуміє, що позиції прийшов пі*дєц. І пришле дрон з бомбами. І треба десь ховатись. Шматки тіл повикидали в сусідню яму. Вони там так і лежать. Зішкребли кров. Тепер в штурмовиків є укриття.
зачистку закончив. Всіх убили. Нікому не повезло, як Длінному (полонений, що втрапив до нас в полон раніше)
плюси. Чекай групу закріплення.
давайте бистріше. Холодно, сука.
чекай.
Попередній дєрібан позиції виявив пі*арську радєйку. Аслан відчайдушно викликав Івана. Зрозуміло, "Іван" - це свіжо відбита позиція.
у ніх радєйка здохла.
прінєсі батарєйку.
я нє магу. Я адін на пасту астался.
Валєра, Аслану. Валєра, Аслану.
на прієме Валєра.
атнєсі батарєйку Івану.
павтарі нє слишу. Павтарі нє слишу.
Валєра ще з півгодини рубав окуня. І врешті-решт Аслан погрозами змусив туди піти якогось Андрія. Андрій получив п*зди з дрона, став легким пораненим і довольно прокричав в рацію, що він трьохсотий і вже біжить на евак. Аслан бісився і відправив Сашу. Сашу спіткала така сама прикра доля. Третім посильним був Олег. Олег прослизнув крізь черги з АГС. І добіг до позиції.
я Олєг! Я ОЛЄГ.- кричав підар
здавайся, далбайоб.
пацани, я Олєг. Пацани, я свой.
Олєг в полон здаватися не захотів. Тому йому не пощастило так, як Длінному.
я Олег, от Аслана.- ледь не плакав підарас коли його підстрелили.
Швидше всього він так і не зрозумів, що його вбивають не свої, а - укропи.
Кацап почав щось підозрювати, і позицію почали бодрити. Група закріплення замінила штурмовиків, і ті відступили. Кацап кинувся відбивати позицію. Примудрився перетрьохсотити половину групи закріплення. Потім туди, під АГСами і зкидами, вже бігла наша група евака і поповнення. Кацапських 2 штурмових отряда не дійшли навіть 200ми до позиції. Їх роз’*бали. Наступного дня кацап від позиції від’*бався. Ні тобі штурму, ні утюга з арти. Про*бали, і х*й з нею.
І потихеньку мої стали позицію розкопувати. Витягаючи з-під завалів то трупи своїх, то кацапів. Кацапів кидали в яму, своїх - вивозили. Під час евакуації чергового двісті група евака виявила кістки ЗСУшніка ще з зимової кампанії. Його тіло вони забрали теж. Але іншого дня.
Частина 4: Планування.
Планування - це більш довгий процес, ніж штурм. Збіса безпечний, але муторний. Найти потрібних людей. Переконати їх, що це треба зробити. Прикинути, чи справляться. Змусити їх перевірити снарягу і зброю. Виявилось, що в одного автомат клинить. Старшого майже день вмовляв, що ПКМ їм туди вночі не треба. Поміняли зброю.
На підготовці вскрилось ще 2 неприємних моменти. В того немає підсумків під гранати. Підсумки з полоненого кацапа віддали тому бійцю. В того магазинів нема. І він мовчав.
Взяли ще 2 дні для тренувань. Відпрацювали, підігнали спорягу. Люди відчувають тиск майбутньої події і азарт помсти за своїх побратимів. Чекати більше не можна.
Ці 2 дні позицію майже не утюжать. Щоб кацап розслабився.
Початок штурму. Ми робимо це? - питає мене сержант-штурмовік, потім те саме - комбат.
Робимо.
Піхота підходить до окопів. Ось-ось з нір вискочуть кацапи і почнуть боронитись. В дрон видно як мої підлазять до пі***ської нори. Росіянці так і не викупили, що їх почали штурмувати.
Мої закидують гранати.
Я видихаю і відпускаю рацію. Вийшло. Відбили.
Всі бажаючі можуть допомогти гривнею на купівлю баггі.
Завдаток внесли ще хз коли, як тільки я став ротним, але зараз вже наче діло доходить до логічного кінця. Лишилось 90к грн.
Також Бутусов пообіцяв підігнати квадроцикл, але в піхоті нічого багато не буває.
- - - - - - - - - - - - -
Частина 1: Про*бали
Про*бали. Про*бали всі. Кожен, звісно, кляне іншого. Але про*бали всі. А також дуже сильно не фартануло. Успіх - це коли всі зробили, що могли, і трішки фартануло. Про*об - це коли всі підзабили х*йца, і трошки не фартануло. А тут не фартануло капітально.
Піхоту, як завжди, зачмирили мінометами і дронами. Почали заганяти їх під шконку. Ті пошкєрились по норах. І кацап виліз з своєї нори і побіг до окопів. Піхота не поспішала повернутись назад на СПшки. Кілька хвилин ще хотіли перечекати, поки вспокоїться. І цих кількох хвилин вистачило, щоб кацап добіг до окопів і застрибнув в них. Вартовий саме виходив на пост і побачив, що на СПшці вже чергує штурмова група пі***асів. Зав'язалась перестрілка з пітушньой. Але результат бою вже був визначений. Штурмовики, зазвичай, перемагають в таких розкладах. Вони налаштовані, готові і вмотивовані. Захисників же застали зненацька і організуватися треба швидко. Старший позиції мусить швидко перехопити ініціативу. Але старший позиції і його заступник загинули від останньої міни, що у*бала прямо в окоп. Вони вирішили не чекати кілька хвилин після закінчення обстрілу. А одразу йшли на СПшку. І зловили міну. Під час обстрілу є 2 рішення (одразу вертатись на СП, чи перечекати поки вспокоїться), і сьогодні обидва ці рішення були неправильними.
Можна зробити криту СП - але і там тебе може прих*ярить. Тут всюди тебе може прих*ярить. Життя таке.
З тих захисників, що лишились, двоє впали в ступор. Двоє відчайдушно відбивались. Одному з них вибухом вибило автомат з рук. Він вхопив кулемет і загинув вже з ним. Решту кацапи закидали гранатами.
Один з бійців вискочив з запасного входу в нору (дах*я людей таке риє? Ні), трошки повоював підібраним автоматом старшого, отримав кулю біля обличчя, осколками йому розбило носа. Він подумав що воно того не варте і почав тікати з позиції. Він - єдиний, хто лишився живим.
Коли на позицію прилетіли наші дрони, стрілянина вже вщухла. Але пару пі*арів гранатами подрати дроно*оби змогли.
Дроно*оби теж про*бали. Двіжуха була в основному у сусідів. Тому всі пирили туди. Наша дронарня мала почати роботу завтра. І мала працювати виключно в наших інтересах. Але всі про*бали. Про*бали і не пощастило.
Частина 2: Анігіляція
Позицію треба відбити.
Кожен день починався з цієї мантри. Поки наша рота була подавлена, штурмові дії мали очолити штурмовики. Їм теж не пощастило. Дві спроби - і обидві невдалі. Кацап встигав вибігти з нір і почати відбиватись.
Було прийнято рішення: видалити позицію з посадки. Вірніше, з того, що від неї (посадки) лишилось. Цілодобово позиції човпли дронами. Вдень закидували вогами і газом. Вночі кидали на бліндажі ТМки і потужні бомби. Непоганий опорнічок перетворився на півтора окопи і 2 нори. І ті обсипані.
Кацап спершу щось бігав, суєтився, виносив поранених. Дві з трьох груп евака роз*обували ще на підході. І на це діло русаки просто махнули рукою. Коли дрони і АГСи когось трьохсотили, то поранений чекав ночі. І по ночі біг (якщо міг) або повз на карачках до рятівних бліндажиків, де були недобитки групи евака. Троє з 4х бігунів\повзунів так і лишались в посадці. Спершу їх підбивали з АГСа, потім добивали зкидами. Трьохсоті лежали і прикидались мертвими і дивились в небо, певно шкодуючи про неспи*джану пральну машину. Прилітав дрон і кидав на них гранату. Поранений один чи два рази борсався і намагався відскочити в сторону від подарунку. Але нові і нові осколкові поранення відбирали в нього всі сили. І рано чи пізно весільний дрон влучав гранатою прямо в окупанта. І той лопався на радість всім глядачам. Хтось ще мав сили - тягнув руки в сторону дрону вимолюючи пощади. Але ці дроно-дрочили мають нульову емпатію до смерті. Піхота більш схильна пожаліти когось. Піхота бачить смерть постійно. Свою і чужу. А ці підвальні дрочили бачать лише ворохи дохлих пі***асів, для них це весело і прикольно.
Частина піхоти не може дивитись відео зкидів з дронів, бо вони бачать там себе. Так само метушаться, так само тікають від смерті, що падає їм на голову з бездушної машини.
Через деякий час волю до супротиву в кацапів було зломлемно. Вони перестали вилазити з нори і кілька днів навіть не спостерігали за тим що відбувається навколо.
Частина 3: Вбивство
“Вибирай людей, хто піде штурмувати”.
“Є 4-ро. Вони хочуть спробувати. Два дня полігона, і в них получиться.”
“Кароч, я не проти спробувати,- сказав сержант, - Якшо затрьохсочусь, то я хоть відпочину і висплюсь. Позицію забрать нада. Та й пацанів треба відкопати”.
Тіла так і лежали під завалами старих нор і окопів.
План простий, як двері. Повторення успіху кацапів: закидати все гранатами з дронів, швирнути пару ТМок і на характері забігти в окопи. Загнати пі*арів під шконку і всіх там вбити.
Вдень до пі*арів забігло підкріплення. Троє пєтухів не знайшли, де сховатись, назад втік один. Двох убили наші дрони і марки. Третій втік, сподіваючись, що його не розстріляє камандір.
Якщо наганяють людей, значить, ситуація в них там бідова.
Наші штурмовики вийшли. Підари їх не побачили, і вони спокійно, але шустро, ледь не на пах*ях, залізли в окопи. Де нори - вони знали. В обидві нори залетіла жменя гранат. Над ними висіло зо 3 наших дрона і постійно цинкували все, що відбувається. 1 дрон спостерігає, 2 з гранатами на підхваті, якщо раптом щось піде не за планом.
Через 10 хвилин зачистка закінчилась. Пі*ари були лише в 1й норі. Їх туди набилось 6 чоловік. Всі були роззуті, зброя і броня акуратно складені поруч.
Дві гранати їх всіх одразу не вбили. Ще деякий час хтось з них плакав і кричав “больно”. Кричав рівно стільки скільки штурмовику потрібно було щоб кинути ще 1 гранату. Потім з нори просто вили, і було чутно хрип. Коли всі звуки зтихли, мясний гуляш, на який перетворилися люди, почали звідти витягувати. Кацап рано чи пізно зрозуміє, що позиції прийшов пі*дєц. І пришле дрон з бомбами. І треба десь ховатись. Шматки тіл повикидали в сусідню яму. Вони там так і лежать. Зішкребли кров. Тепер в штурмовиків є укриття.
зачистку закончив. Всіх убили. Нікому не повезло, як Длінному (полонений, що втрапив до нас в полон раніше)
плюси. Чекай групу закріплення.
давайте бистріше. Холодно, сука.
чекай.
Попередній дєрібан позиції виявив пі*арську радєйку. Аслан відчайдушно викликав Івана. Зрозуміло, "Іван" - це свіжо відбита позиція.
у ніх радєйка здохла.
прінєсі батарєйку.
я нє магу. Я адін на пасту астался.
Валєра, Аслану. Валєра, Аслану.
на прієме Валєра.
атнєсі батарєйку Івану.
павтарі нє слишу. Павтарі нє слишу.
Валєра ще з півгодини рубав окуня. І врешті-решт Аслан погрозами змусив туди піти якогось Андрія. Андрій получив п*зди з дрона, став легким пораненим і довольно прокричав в рацію, що він трьохсотий і вже біжить на евак. Аслан бісився і відправив Сашу. Сашу спіткала така сама прикра доля. Третім посильним був Олег. Олег прослизнув крізь черги з АГС. І добіг до позиції.
я Олєг! Я ОЛЄГ.- кричав підар
здавайся, далбайоб.
пацани, я Олєг. Пацани, я свой.
Олєг в полон здаватися не захотів. Тому йому не пощастило так, як Длінному.
я Олег, от Аслана.- ледь не плакав підарас коли його підстрелили.
Швидше всього він так і не зрозумів, що його вбивають не свої, а - укропи.
Кацап почав щось підозрювати, і позицію почали бодрити. Група закріплення замінила штурмовиків, і ті відступили. Кацап кинувся відбивати позицію. Примудрився перетрьохсотити половину групи закріплення. Потім туди, під АГСами і зкидами, вже бігла наша група евака і поповнення. Кацапських 2 штурмових отряда не дійшли навіть 200ми до позиції. Їх роз’*бали. Наступного дня кацап від позиції від’*бався. Ні тобі штурму, ні утюга з арти. Про*бали, і х*й з нею.
І потихеньку мої стали позицію розкопувати. Витягаючи з-під завалів то трупи своїх, то кацапів. Кацапів кидали в яму, своїх - вивозили. Під час евакуації чергового двісті група евака виявила кістки ЗСУшніка ще з зимової кампанії. Його тіло вони забрали теж. Але іншого дня.
Частина 4: Планування.
Планування - це більш довгий процес, ніж штурм. Збіса безпечний, але муторний. Найти потрібних людей. Переконати їх, що це треба зробити. Прикинути, чи справляться. Змусити їх перевірити снарягу і зброю. Виявилось, що в одного автомат клинить. Старшого майже день вмовляв, що ПКМ їм туди вночі не треба. Поміняли зброю.
На підготовці вскрилось ще 2 неприємних моменти. В того немає підсумків під гранати. Підсумки з полоненого кацапа віддали тому бійцю. В того магазинів нема. І він мовчав.
Взяли ще 2 дні для тренувань. Відпрацювали, підігнали спорягу. Люди відчувають тиск майбутньої події і азарт помсти за своїх побратимів. Чекати більше не можна.
Ці 2 дні позицію майже не утюжать. Щоб кацап розслабився.
Початок штурму. Ми робимо це? - питає мене сержант-штурмовік, потім те саме - комбат.
Робимо.
Піхота підходить до окопів. Ось-ось з нір вискочуть кацапи і почнуть боронитись. В дрон видно як мої підлазять до пі***ської нори. Росіянці так і не викупили, що їх почали штурмувати.
Мої закидують гранати.
Я видихаю і відпускаю рацію. Вийшло. Відбили.
Всі бажаючі можуть допомогти гривнею на купівлю баггі.
Завдаток внесли ще хз коли, як тільки я став ротним, але зараз вже наче діло доходить до логічного кінця. Лишилось 90к грн.
Також Бутусов пообіцяв підігнати квадроцикл, але в піхоті нічого багато не буває.