Повість про Справжню Людину
Отець Еміль Капаун, нащадок чеських переселенців, народився в Пльзені, штат Канзас. Військовим капеланом став в 1944, встиг потрапити до Бірми, додому повернувся в 1946, де продовжив духовну освіту в Католицькому університеті Вашингтону (пізніше там навчався блаженніший Любомир Гузар). Через два роки повернувся до армії, а в 1950 потрапив до Кореї. Його частина, 8-ий кавалерійський полк, мала гасло "Честь і відвага". В листопаді потрапив до полону, утримувався в таборі біля Пьоктонгу. Там отець проводив хрещення, перші причастя, сповіді, месси та соборування, хоч і знаходився на загальному режимі і не звільнявся від роботи. За свідченнями інших полонених часто віддавав свою пайку слабким та хворим, доглядав за ними, робив перев'язки. За шість місяців отець Еміль захворів на дизентерію, пневмонію і тромбоз ноги. Помер він 23 травня 1951 року і був похований в загальній могилі. Зараз розглядається питання про його беатифікацію.
Список нагород:
- Хрест «За видатні заслуги»;
- Легіон Заслуг;
- Бронзова Зірка з відзнакою "V" за хоробрість;
- Пурпурове Серце.