Grue
02.10.2023, Львівська обл.
Всі зараз намагаються не впасти в глибоку депресію від новин?
PS.
Вчора накрило. Сильно. Гроза, потім Ізраїль. Це моторошне відео з тілом дівчини в машині з бойовиками нагадало Бучу, Ірпінь. Зтригерило. Відчула, як вщент руйнується сприйняття світу, як безпечного місця. Воно і так було підірване війною. Але ж була якась надія на мир у світі.
Разом з цим піднімається тривога та паніка. Вилітає опора з-під ніг, і ти просто падаєш в темряву.
Єдине, що придумала, щоб с цими почуттями та думками впоратися, - слова Скарлет О'Хари "я подумаю про це завтра". Ізоляція афекту + копінг уникнення.
Переключаюся на роботу та домашні справи. Переключення не вирішує питання і не прибирає проблему, але дає час зібратися з силами. Щоб встояти. І потім повернутися до цієї теми так, щоб тебе не знесло.
Мені здається, що одне з головних завдань для нас, цивільних, зараз - це не поїхати кукухою (хоча, думаю, і для військових теж). Бо так багато зараз всього трапляється, що йде врозріз з людськими цінностями, з уявою про світ. І це жахає.
Але хоча б у своєму довкіллі ми можемо створювати беспечний простір, бути тією людиною, з якою безпечно. Робити щось, що зігріває, допомагає, підтримує тих, хто поруч, тих, хто потребує. Тобто робити абсолютно протилежне тому, що зараз коїться у світі.
Тримаємося.