(Untitled)

Oct 20, 2011 16:09

кожний раз, коли я розумію, що мої почуття до когось, любов, ніжність чи просто прив'язаність, поволі зникають, випаровуються - кожен раз у такому випадку я відчуваю не тільки засмучення від втрати, але й легку, світлу радість. це поєднання засмучення з радістю є дуже парадоксальним. елегія в чистому вигляді, якою так захоплювалися романтики - ( Read more... )

Leave a comment

Comments 11

tani_flint October 20 2011, 21:24:57 UTC
о да

Reply

hudzyk October 20 2011, 21:30:58 UTC
:)

все хочу щось написати про випадковості. це, до речі, одно з моїх найулюбленіших місць в Кельні.

Reply

tani_flint October 22 2011, 00:16:31 UTC
я этот книжный обожаю, случайно на него набрела сама

Reply


joans_story October 20 2011, 21:35:48 UTC
Ого...

Reply

hudzyk October 23 2011, 09:23:21 UTC
от я, власне, це й відчуваю: ого як мене багато:)

Reply


pani_grunia October 20 2011, 21:43:54 UTC
радість від спустошення я відчуваю лише тоді, коли воно справді як звільнення. коли і сама любов була тяжкою ношею. тому до біса таке самопізнання.

Reply

hudzyk October 23 2011, 09:15:51 UTC
колись таки приходить справжнє звільнення

найтяжче чомусь у випадках кохання до протилежної статі - тут домішується стільки екзестенційних страхів від втрати, що іноді заважають припинити навіть найнепотрібніші стосунки.
але є же ще й інші прив'язаності, що відходять. до друзів чи родичів чи й до чоловіків, що були мимохідь. я від зустрічі з таким колишнім можут, навіть, якесь розчулення відчувати від того, як багато я відчувала до цих людей й як несуттєво це виглядає зараз.
внутрішня свобода - запаморочлива.

Reply


sokyra October 20 2011, 22:24:13 UTC
добре було б, якби такі втрати відбувалися за одну мить, за один день. а воно ж може тягнутися роками.

Reply

hudzyk October 23 2011, 09:19:44 UTC
так, дійсно тягнеться. тече як ріка - мене ця флюїдність емоцій дуже цікавить. як витікання рідини з тіла. дуже жіноче.
мені завжди шкода чоловіків було, що у них такого буквального витікання не відбувається. бо я не розумію, як вони позбавляються зайвого. це ж, мабуть, дуже важко постійно все носити в собі.

Reply


almondd October 21 2011, 04:52:59 UTC
Хорошо.

Я думаю об этом, как о том, что я возвращаюсь к себе.

Reply

hudzyk October 23 2011, 09:26:13 UTC
я чомусь не думаю про це як про втрату та повернення. скоріше як про аморфність мене, що може прийняти будь-яку форму, а також її позбавитися. я думаю, як топологу тобі буде це дуже зрозуміло:)

Reply


Leave a comment

Up