школьный вальс

[huli_tam]

Это выпускной бал в харьковской школе № 134, два дня назад.

Click to view

А вот это -- моя школа, № 17.
2 марта российский снаряд пробил в её стене дыру.

Comments

[afealle]

Невозможно на это смотреть...

[lada28]

Асю, співчуваю дуже, страхіття таке втрачати рідні міста і місця

[huli_tam]

дякую, Мумрику. мені боліло більш за все на початку, в березні, хоча тоді це була лише дірка в стіні, а не руїна. а тепер, коли руїна, чомусь вже так не болить, я якось ороговіла, чи що. бо тоді, в березні, це був той момент перелому, коли стається те, що в принципі "не могло статися". знайомий світ розпадається перед очима. ось тоді мене накрило (і саме ця дірка в стіні була причиною того, що я взагалі стала думати про евакуацію з Харкова. до того я була впевнена, що ми спокійно пересидимо, зараз ми переможемо, все буде добре, я поки що можу пекти хліб ітд ітд).

от. а після цього у мене на серці сама собою виросла якась мозоля, і я всі жахи сприймаю вже не безпосередньо шкірою, а ось цією мозолею: так, жах, і ще більший, і наступний, але я вже нічого іншого і не очікувала. це напевно якийсь захисний механізм.

[huli_tam]

знаєш, є такий термін sheyres ha-pleyte (שארית הפליטה) "рештки-що-вижили" - це так називали Holocaust survivors - і я от вперше слухаю цю пісню не як слухачка, а як персонаж цієї пісні (after survival how to survive)

https://youtu.be/P9PvUqgpT90

[medea7]

Это полная жесть. Сколько эти твари у всех всего порушили, сколько всего теперь останется только в памяти...

[huli_tam]

да, мне теперь кажется, что все мои школьные годы - они, конечно, не были никакой идиллией, но там было очень много чего, и крепкая дружба, и первая любовь (несчастная), и та особая блаженная способность ржать как придурок от всего (даже если просто пальчик покажут, уже смешно), и всё вот это adolescent пробуждение, и чувство беспечности и безопасности - всё оно в какой-то степени осталось лежать под этими обломками.

конечно же, я не разучилась смеяться и радоваться жизни, но то чувство, когда какое-либо место на земле ощущается безопасным и надёжным, как гнездо - вот это пошатнулось

[medea7]

Это да. Понимаю. В Екб я вообще не чувствовала себя уверенно никогда, потому что в той милой стране, как мы помним, валятся дома и без взрывов и землетрясений. Это без проблем. А здесь мне надежно, но я все время помню, что мы, вообще-то, Ring of Fire... Так что, я отчасти понимаю твое ощущение.

[chuka_lis]

((

[anggva_ubervald]

Дрожь пробирает от этих фотографий, какой-то бредовый и несправедливый кошмар.