Oh, Canada!
14 вересня літачок Люфтганзи перевіз мене і ще 32 кльових людини до Канади (з пересадкою у Франкфурті - так що так, я, мабуть, формально, побула ще й в Німеччині).
Пасибі всім хто пише мені листи і не забуває що десь за Океаном в Канаді тимчасово мешкає дівчинка Оксанка. Мені дуже приємно.
Всі питають про Канаду, Оттаву і знову Канаду.
Ну, дивіться, Канада і Оттава - а ще й Монреаль, мені асоціюються приблизно з таким набором думок:
0. Для мене Оттава - це все-таки "місто пенсіонерів" - без образ. Просто тут нема драйву. Всі працюють (майже всі працюють на уряд) і мене досі турбує питання - де всі ті люди, які мають сидіти у цих кількох бізнес-центрах, що у даунтаун? Все тихо, мирно і спокійно. Мабуть тут добре провести старість.
1. Тут дуже чемні люди. Вони за два метри починають вибачатися, якщо стоять навпроти і думають, що перегороджують тобі шлях. Інколи це занадто, але мені цього не вистачатиме в Україні.
2. Велодоріжки. Всюди. Багато людей на веліках, роликах і просто бігають. Можна із одної точки міста спокійно доїхати у іншу. Краса. Нам в Україні поки що це "і не снилося". А жаль.
3. Білки. Всюди. Великі і малі. Ручні і не дуже. Бігають, дражнять пішоходів, лазять по деревах і просто фотографуються на камеру. Спочатку було прикольно, зараз майже не зважаєш на цих кльових білок. А взагалі білки тут виконують ту ж само функцію як у Індії - мавпи, - в Україні - собаки. Багато і всюди.
4. Будиночки. Тут все у цих "американських" будиночках. Бачили серіал "Всі жінки відьми"? Ну от, отакі-от будиночки. Із бек-ярдами і красивими вивісками із номером. Невеличкі і величкі і хорооооші. Обов*язково хочу будинок тепер. Це просто круть.
\
5. Безпека. Нам тут дали веліки напрокат. За безкоштовно. У нас на веліки нема локерів. Ми коли їдемо до супермаркету чи ще кудись можемо їх "просто так" залишити. І ніхто не бере. Не чіпає і не краде.
6. Моє місце роботи - парламент. Він красивий, трошки готичного стилю - сорі за мою "неархітектурність" і має афігєзну бібліотеку де хочеться лишитися надовго. Ляпота.
7. Депутати. Вони реально дбають про нарід. Бо розуміють, що якщо вони не будуть захищати інтереси мешканців своєї області, то мешканці за них наступного разу не проголосують. Кількість депутатів із області пропорційна до кількості жителів у області. Все просто. Депутати справно їздять у "райдінги" - бачаться з виборцями. Чесно. Ми інтерни - ми бачимо. А ще - вони тусять, багато і на звичайних вечірках. Наприклад, одягаються у прикольні костюми не Хелоуін.
Дівчина-курочка і оцей череп - депутати в Канадійському парламенті. Поруч - наші інтерни) А нашим там - слабо?
8. Тут "хард ворк" - не просто словосполучення, а стиль роботи. Принаймні я так бачу.
9. Тут є купа "Starbucks", "Tim Hortons" і "Second Cup". Смачнюча кава з кришечкою. Просто і геніально.
10. Шоколадне печиво. Це неймовірно. Від нього реально зносить дах - я би написала оду шоколадному печиву. Ням.
11. Українська діаспора. Потужна і велика. Люди всі дуже приємні. багато досягли у житті і у них є чому повчитися.
12. Природа. Осінь тут - шалено красива! Всюди кленове листя і все жовте-жовте. Коли в руках шоколадне печиво від якого зносить дах і ти сидиш у парку і дивишся на всі ці кольори (а там ще й білки чудові бігають) - то зносить дах у квадраті.
А тепер про те, що було зроблене у Канаді вперше (не про все, але про більшість):
- навчилася "пускати жабку" - як сказали знаючі люди - це коли ви плаский камінчик кидаєте так,що він ти рази (наприклад, у мене - три) відстрибує від поверхні води і потім тоне
- нарешті спробувала говорити, коли у тебе у легенях водень - знаєте, голос такий спочатку високий і противний - але це смііішно)
- вперше за років п*ять заграла на бандурі. Виглядало це приблизно ось так:
- з бюджетним процесом Канади ГЕТЬ забула про навчання. Знаю, не всі викладачі це мені пробачать. Готуюся.
- вперше подорожувала на "скул бас" - такі, як у фільмах у американських.
- а ще у мене вперше був хіч-хайкінг та кауч-сьорфінг. Це цікаво. Мінімум раз у житті треба спробувати!
Другого разу коли їхали до Монреалю стопили акурат 3 секунди - тільки розгорнули плакат - одразу зупинився бус. Нецікаво.
Загалом основне слово, яке у мене поки знаходиться для Канади - комфорт.
Треба експлорити Канаду більше. Поки що із міст відвіданих окрім Оттави тільки Монреаль. Всім, кому цікаво як я тут - велкам до ФБ та ВК, або твіттеру.
Більше - пізніше. Тут із часом нормально сидіти і щось писати - зовсім трабли.
Люблю, цілую, добого ранку, Україно - доброї ночі, Канадо)
зі: окреме спасибі чудовим людям, що мене тут оточують!
From Canada with love!
