Великий Володимир
Хрестив прадавню Русь
І Ярославу сину
Примірний був татусь:
Водив гуляти в ліс,
Чесав русяві кудрі
Так Ярославчик ріс,
Став Ярославом Мудрим.
Міцніла церква, військо,
Він вправно князював:
Заклав собор Софійський
І всюди будував:
То Золоті Ворота,
А то Печерську Лавру.
Він видав для народу
Закони "Руська правда".
Злих ворогів-чужинців
Лякав гербом тризубим.
І всіх своїх дочок
Він вирядив до шлюбу.
В Норвегію поїхала донька Елизавета,
У Англії Агата зв'язала шлюбні узи,
Настасія направила в Угорщину карету,
Анна Ярославна вийшла за француза.
Давно зробили діти
Свої всі перші кроки,
Від Ярослава Мудрого
Пройшло дві сотні років.
Король Луї Дев'ятий,
Взяв Францію до рук,
То Анни Ярославни
Був пра-пра-пра-пра-внук.
Король він був із тих,
Хто цінить дух свободи,
Він направляв послів
В далекії походи.
В палацах між колонами
Чобіт почувся стук:
До короля з поклонами
Прибув Вільгельм Рубрук.
- Вільгельм! Посол мій милий,
Не бачились сто літ!
Порадуй мене дивом,
Розказуй про похід.
Які країни в світі
На нашій є землі?
Чи люди там привітні?
Чи навпаки, всі злі?
Де є держава, право?
Де є князівський рід?
Чи хтось мені, цікаво,
Передавав привіт?
Бо я на хазяйсві тут дома все сИдів
Але географію слухать люблю.
Розкажи мені щось про наших сусідів.
Ось що посол розповів королю:
- В Русії був я, країна багата.
Там церкви злотоверхі, віра християнська,
Але всі воюють, ідуть брат на брата
За гроші, за владу, князівське панство.
Русія тягнеться від Польщі до Дону,
Там є міста, фортеці, кам`яниці.
На півночі від Русії без правил і закону
Племена моксель, мордви в лісах глухих селиться.
Нема туди від Києва ні шляху, ні дороги,
Не був там православний ні дякон, ні монах.
Для мокселі святії язичницькії боги.
А мордва - мусульмани, їх бог один, Аллах.
Орди там Золотої
Є правляча рука.
Тече широка Волга
З притокою Ока.
Там фінська жінка ходить,
Пасе своє теля.
Там тюркськії народи,
Там суздальська земля.
- Ну що ж, Вільгельме, вірний
Цікаво розказав,
Щоденник твій безцінний
Історією став.
****
"На північ від цієї області лежить Русія, що має всюди ліси; вона тягнеться від Польщі й Угорщини до Танаїда (Дону). Країна за Танаїдом (Доном) дуже гарна і має ріки й ліси. На півночі є величезні ліси, в яких живуть два роди людей, а саме: Моксель, які не мають ніякого закону, справжні язичники. Міст у них нема, а живуть вони в маленьких хатинах у лісах. ... Удосталь є в них свиней, меду й воску, дорогоцінних хутер і соколів. Позад них живуть інші, йменовані Мердас, яких Латини називають Мердиніс (мордва), і вони - Сарацини (мусульмани). За ними Етилія (Волга)"
Иоанн де Плана Карпини. История Монгалов; Вильгельм де Рубрук. Путешествие в Восточные страны. - СПб.: Изд. А. С. Суворина