Додумувати про класиків не потрібно (та й про не класиків також), а факти - то чого їх ховати?
От наприклад Пушкін був дойобистим створінням - любив викликати на дуелі навіть тих у кого гостював. Із більше аніж 30 викликів, самого Пушкіна викликали на дуель всього 5 разів. Крім того Пушкін дуже любив скасовувати дуелі, із більше аніж 30 дуелей до стрільби доходило лише в чотирьох випадках. І Дантес нарешті заспокоїв дойобщика. Але ж русскіє літєратори розказують байки какой он бил вєлікадушний - всєм пращал, всєґда давал стрєлять пєрвим і нє стрєлял в атвєт. Стріляв Пушкін на дуелях двічі, і ні в кого не зміг поцілити, бо довгий язик це не той арсенал який допомагає на дуелях. Те саме і про Лєрмонтова, хоч яі поважаю Лєрмонтова як поета в рази більше за Пушкіна.
Діячі культури нам цікаві виключно своїм творчим надбанням. Нас не цікавить (не повинно цікавити) чи дійсно був Достоєвський - шизофреником та картярем, Толсті - один лизоблюдом а інший - мудаком, якою рукою дрочив Гоголь і що насправді було в Маяковського з Лілею Брік.
Все інше - це звичайний вуайєризм, хвороблива жадоба підглядати за чужим особистим життям, що набула найвищого розвитку у вигляді різних реаліті-шоу, типу "Дом-2".
Усе процитоване вище значно більше нам говорить про цих "культурологів", аніж про предмет їхньої патологічної цікавості.
у меня по укр.лит и языку были сплошные пятёрки, участие в олимиадах и прочих лит.конкурсах. уже после развала совка выяснил, что не знаю о наших писателях и об их творчестве ничего. только то, что было "утверждено партией и подписано домкомом, месткомом, комитетом комсомола и ВЦСПС" https://ibigdan.livejournal.com/25889080.html
похожая история. у нас только после развала союза появились "другие" произведения. по русской литературе тоже. вместе с тем я помню "освобождения" от украинского.
Насчет понимания писателей - то совковую догму, раз это Огогого Писатель - значит писал (от слова "вонь в подьезде") розовым маслом, ноги благоухали ландышем ну и т.д., отбить из мозгов преподов да и слушателей невероятно сложно...
Кхе-кхе, место Бузины там где он лежит. Я когда-то начал читать его "Вурдалак Тарас Шевченко" и понял что Олесик очень легко еще умер. Кстати надо на второй круг пойти почитать. Бо в первый раз не осилил эту ересь.
Comments 30
Reply
От наприклад Пушкін був дойобистим створінням - любив викликати на дуелі навіть тих у кого гостював. Із більше аніж 30 викликів, самого Пушкіна викликали на дуель всього 5 разів. Крім того Пушкін дуже любив скасовувати дуелі, із більше аніж 30 дуелей до стрільби доходило лише в чотирьох випадках. І Дантес нарешті заспокоїв дойобщика. Але ж русскіє літєратори розказують байки какой он бил вєлікадушний - всєм пращал, всєґда давал стрєлять пєрвим і нє стрєлял в атвєт. Стріляв Пушкін на дуелях двічі, і ні в кого не зміг поцілити, бо довгий язик це не той арсенал який допомагає на дуелях.
Те саме і про Лєрмонтова, хоч яі поважаю Лєрмонтова як поета в рази більше за Пушкіна.
Reply
Нас не цікавить (не повинно цікавити) чи дійсно був Достоєвський - шизофреником та картярем, Толсті - один лизоблюдом а інший - мудаком, якою рукою дрочив Гоголь і що насправді було в Маяковського з Лілею Брік.
Все інше - це звичайний вуайєризм, хвороблива жадоба підглядати за чужим особистим життям, що набула найвищого розвитку у вигляді різних реаліті-шоу, типу "Дом-2".
Усе процитоване вище значно більше нам говорить про цих "культурологів", аніж про предмет їхньої патологічної цікавості.
Reply
А факти - вони залишаються фактами незалежно від того чи це факти про Пушкіна чи про Толстого.
Reply
а преподавала заслуженная, то-се, кловский лицей http://kreschatic.kiev.ua/ru/2704/art/4302.html
Reply
уже после развала совка выяснил, что не знаю о наших писателях и об их творчестве ничего.
только то, что было "утверждено партией и подписано домкомом, месткомом, комитетом комсомола и ВЦСПС"
https://ibigdan.livejournal.com/25889080.html
Reply
Reply
вместе с тем я помню "освобождения" от украинского.
Reply
Reply
Reply
( ... )
Reply
Reply
Reply
Reply
Leave a comment