Для "ПРОСТО НЕБА". FESTIWAL SZTUKI BESDOMNEJ.: if

if_ro

Для "ПРОСТО НЕБА". FESTIWAL SZTUKI BESDOMNEJ.

Nov 26, 2009 15:22

ФЕСТИВАЛЬ БЕЗДОМНОГО МИСТЕЦТВА В ЦЄШИНІ (ПОЛЬША).

ВИД ЗЗАДУ

Це не був з'їзд бомжів, але співгосподарями фестивалю були саме бездомні. Всі вони де-факто зав’язали з бездомністю, їх забезпечили житлом, придбаним цєшинським приватним Товариством Взаємодопомоги „BYĆ RAZEM” на мільйон, виділений Унією (Євросоюзом), тобто від бездомності залишився тільки документальною-майновий компонент (небезпритульний вид євробездомності).

Мільйон євро для 50-тисячного Цєшина - це немало, тому, окрім лікбезу (ліквідації бездомності) Товариство займається людьми: провадить масу соціальних і адаптаційних програм, від навчання дітей і організації мистецьких заходів, до утримання безкоштовної їдальні і створення виробництва (наразі відкрито велику пральню і столярний цех, розгорнуто ше декілька планів), де працюють в основному бездомні. Шоб отримати дах і роботу, їм потрібно абсолютно відректись від головного свого колишнього соратника і прабатька бездомності - алкоголю. Отримані взамін житла - це безкоштовні майже мотелі з ознаками комуни. Туди ж селили й гостей фестивалю з різних країн, оскільки на території Польші вони теж бездомні.

Найменша доза спиртного є приводом для виселення, тобто може зруйнувати всю цю зовнішньо-внутрішню рівновагу будь-якого постійного мешканця. Шоб зрозуміти причину цієї крайньої строгості, треба зазирнути в його минуле. Тому фест оголосили зоною, звільненою від засобів «впливу на зміну свідомості», як було сказано на всіх афішах і «ульотках», тобто Фестивалем Тверезості.
А оскільки змінити нашу свідомість алкоголь не встані, а випивання для нас є лише видом оральної сублімації, то ми змушені були взяти управління собою у власні руки і якось відгородити себе від поширення цього правила на нас, щоб не почувати себе утилітами антиалкогольного утилітаризму. А щоб не порушувати стрункість організації фесту - на пиво ми виходили за кордон, в ріднішу для пива Чехію (кордон між Чехією і Польщею весь час плутався під ногами, бо пролягає середмістям Цєшина/Тєшина і швидше нагадує давно зарослий шов від колишньої операції, а більшу його частину втоплено у місцевій річці).

Господарі дому з бездомних вийшли гостинні, охочі витиснути максимум з переадресованої їм від організаторів фесту можливості поселяти, годувати і скеровувати гостей. Всі вони, без винятку, колишні алкоголіки: через інші двері в бездомність приходять, точніше виходять крайньо рідко, майже ніколи. Про алкоголь намагаються демонстративно не згадувати, як про покійника,- не можна погано… Достатньо, шо зарубки на пам'ять у вигляді опіків, шрамів, нерухомих зон залишились на їхніх тілах, часто - тілах зі зміщеними центрами ваги, як і їхні життя. Як всі люди, для яких тверезість є наслідком власних внутрішніх революцій або лікувань, вони дещо втратили зовнішню словоохочість, про себе розповідають з педагогічною строгістю по відношенню до минулого, але найбільше виказують багатозначними поглядами, ніби мають якісь підконтрольні тільки їм знання, які породили скепсис навіть по відношенню до свободи. Вони її побоюються. Тобто вони мають свободу, але фасовану, з емульгаторами, її щодня завозять їм в якості консервованої їжі, яка не потребує приготування (такий собі педігріпал для людей, приправлений тубуйованими смаковими прикрасами). Але вони знають, шо можна нічого не «ловити» і жити повноцінно і добре, все залежить від органів сприйняття і перегонки зовнішнього світу у внутрішній, і застосовуваного масштабу.

Кожен з них має окрему кімнату з телевізором, дехто - з комп'ютером, домагаються "проведення" інтернету. Вони бездомні офіційно. Тобто критерій бездомності тут по-європейські занижено. Дехто з них вже отримував по декілька пропозицій власного житла, і бридливо відмахнувся, бо вважають, шо це - домагання самотності. А відмовляти собі тут не заборонено ні в чому. Вони в більшості працюють і готові перепрацьовувати, тільки б бути разом, здійснюючи довготривалий ритуал синхронного старіння. Щовечора вони збираються разом за довжелезним столом на спільну вечерю, життя перетворюється на безперервний самодіяльно-любительський серіал, і навряд чи хтось з них хотів би додивитись його до кінця. Їхня комуна тиха, виключно чоловіча. Якийсь час тут жили і жінки, все дуже швидко скандалізувалось, тепер жінок поселяють окремо. Ніби в підтвердження, в смачній столовці для безпритульних «роздавальниці» при нас влаштували не менш смачний показовий жіночий скандал прямо за прилавком.

Сам же фестиваль мало чим відрізнявся від звичних полімистецьких фестивалів (концерти, вистави, кіно, експозиції), тільки в імпрезах, пов’язаних з творами в’язнів, даунів або з життям бездомних було більше напруги, ніж звично.

А про головну імпрезу для себе я вже написав у цьому тексті.

охорона житла бездомних ("ТУТ ПИЛЬНУЮ Я"):