(no subject)
Добрий день, підвладне панство!
Сьогодні розповім вам одну історію. Вона буде включати трохи нецензурної лексики, тому всіх, хто таке не дуже полюбляє, раджу подумати перш ніж лізти далі.
Минулої неділі, повертався я з репетиції, котра проходила на позняках. Мені було ліньки йти до метро, тому вирішив піти на маршрутку 492, корта довозить мене прямо додому. На зупинці я був о 20:00, і так як знав, що маршрутка ходить поганенько, то приготувався чекати...
Спочатку ходив, перебирав рими в голові, думав про всілякі дурнуваті ідеї (пройшло десь з півгодини), як до мене на зупинку прийшов похилого віку дядечко (казав, що йому майже 60). Він був трохи хмільний, і взагалі не дуже приємно виглядав, але мене такі дурниці давно не тривожать. Дядечкові напевно було нудно, і він вирішив зі мною порозмовляти. Спочатку поцікавився, чи я музика, а потім почав розповідати, що він теж ноти знає "до-ре-мі", і що може те да інше зіграти (і на гітарі, і на баяні), але хотів бути футболістом, і тепер в нього болять ноги... Все в такому стилі було спочатку... А потім якось (я так і не зрозумів як він до того прийшов) почав мені розповідати цікаві народні вірші, котрі спочатку такі попсово-поетичні, а в кінці обов'язково вилазить якесь "блядь" чи "хуй", і все це має бути смішно, і про життя (він в кінці завжди додавав "Ну разве не так???"). Мені було весело. А потім багато всього мені нарозповідав, де працював, скільки заробляв, про владу нинішню і тогорічну, трохи про війну, про Київ і про те що раніше на Позняках не було будинків, і що це просто жопа, і що Київ це тільки центр і поділ (коли дізнався що я подолянин, сказав, що поважає!), і що лівий берег - то вже не Київ. Ще розповідав про погоду (такої зими він ще не бачив), і що капець нашій планеті. Завжди додавав, що він вже старий, і що все знає, все бачив, а я молодий, і нічого не бачив, тому треба щоб я його слухав, а не сміявся. Розповів про свою сім'ю, і ще багато чого. Але найбільше його цікавила тема, як дуже влучно каже одна моя знайома, єблі. Ух він мені нарозповідав, і як треба єбати і кого і навіщо і взагалі. І про те що оце він поблядував, і тепер грошей нама доїхати додому, тому чекає автобуса, щоб доїхати до сина, взяти грошей і машину, і поїхати додому. Взагалі термін "поблядував" для мене був спочатку незрозумілим, але коли він почав ще додавати щось на кшталт "Да, дорого нынче пизда стоит", мені стало зрозуміліше. Я тоді сидів, слухав, як він оце розповідає так просто, так примітивно, так гидко... мені стало трохи сумно... а ще кажуть, що в Радянському Союзі не було сексу))).
Ну отак ми з ним чекали, розмовляли, а час вже підходив до 21:30, а це означало маршрутку я чекаю вже півтори години. Тоді він зрозумів, що не дочекається автобуса і піде пішки, і я вирішив піти на метро. У мене інколи з'являлась думка, може дати йому трохи грошей, щоб під'їхав додому і не тривожив сина в такому вигляді, але чомусь не хотілось. Отаке от...
З.Ы. Нагадуйте мені хтось в неділю зранку, щоб я нізащо не їздив маршрутками
Сьогодні розповім вам одну історію. Вона буде включати трохи нецензурної лексики, тому всіх, хто таке не дуже полюбляє, раджу подумати перш ніж лізти далі.
Минулої неділі, повертався я з репетиції, котра проходила на позняках. Мені було ліньки йти до метро, тому вирішив піти на маршрутку 492, корта довозить мене прямо додому. На зупинці я був о 20:00, і так як знав, що маршрутка ходить поганенько, то приготувався чекати...
Спочатку ходив, перебирав рими в голові, думав про всілякі дурнуваті ідеї (пройшло десь з півгодини), як до мене на зупинку прийшов похилого віку дядечко (казав, що йому майже 60). Він був трохи хмільний, і взагалі не дуже приємно виглядав, але мене такі дурниці давно не тривожать. Дядечкові напевно було нудно, і він вирішив зі мною порозмовляти. Спочатку поцікавився, чи я музика, а потім почав розповідати, що він теж ноти знає "до-ре-мі", і що може те да інше зіграти (і на гітарі, і на баяні), але хотів бути футболістом, і тепер в нього болять ноги... Все в такому стилі було спочатку... А потім якось (я так і не зрозумів як він до того прийшов) почав мені розповідати цікаві народні вірші, котрі спочатку такі попсово-поетичні, а в кінці обов'язково вилазить якесь "блядь" чи "хуй", і все це має бути смішно, і про життя (він в кінці завжди додавав "Ну разве не так???"). Мені було весело. А потім багато всього мені нарозповідав, де працював, скільки заробляв, про владу нинішню і тогорічну, трохи про війну, про Київ і про те що раніше на Позняках не було будинків, і що це просто жопа, і що Київ це тільки центр і поділ (коли дізнався що я подолянин, сказав, що поважає!), і що лівий берег - то вже не Київ. Ще розповідав про погоду (такої зими він ще не бачив), і що капець нашій планеті. Завжди додавав, що він вже старий, і що все знає, все бачив, а я молодий, і нічого не бачив, тому треба щоб я його слухав, а не сміявся. Розповів про свою сім'ю, і ще багато чого. Але найбільше його цікавила тема, як дуже влучно каже одна моя знайома, єблі. Ух він мені нарозповідав, і як треба єбати і кого і навіщо і взагалі. І про те що оце він поблядував, і тепер грошей нама доїхати додому, тому чекає автобуса, щоб доїхати до сина, взяти грошей і машину, і поїхати додому. Взагалі термін "поблядував" для мене був спочатку незрозумілим, але коли він почав ще додавати щось на кшталт "Да, дорого нынче пизда стоит", мені стало зрозуміліше. Я тоді сидів, слухав, як він оце розповідає так просто, так примітивно, так гидко... мені стало трохи сумно... а ще кажуть, що в Радянському Союзі не було сексу))).
Ну отак ми з ним чекали, розмовляли, а час вже підходив до 21:30, а це означало маршрутку я чекаю вже півтори години. Тоді він зрозумів, що не дочекається автобуса і піде пішки, і я вирішив піти на метро. У мене інколи з'являлась думка, може дати йому трохи грошей, щоб під'їхав додому і не тривожив сина в такому вигляді, але чомусь не хотілось. Отаке от...
З.Ы. Нагадуйте мені хтось в неділю зранку, щоб я нізащо не їздив маршрутками