Коли починаєш святкувати чужі обряди, наче свої, а про ті, знаєш лише з календаря і коротких розмов з рідними по той бік океану, починаєш думати, шо людина - не острів. Ні, людина - перекотиполе. І ностальгія вже не як сум, за чимось залишеним у тому світі. Ностальгія не за тим, шо могло б бути і чого не буде. Ностальгія, більш як ранкове
(
Read more... )
Comments 1
Reply
Leave a comment