Жізнь ніудалась
Кароч, я хз, чи є ще таке бальне створіння як я (100% є, я думаю), яке в свої 23, маючи мужа, улюблену роботу (згідно диплома! шо вєлічайша зараз рєдкость), два депозитні рахунки в банку, маючи де жити і опше, діпрєсірує щодо того, шо жізнь ніудалась.
Бо в мене вчора через це було кількагодинне ниття, стреси, обурення і всяке таке. Бо, по-перше, як на мене, я занадто мало заробляю. При чому не через те, що я лінятй, чи хріновий спеціаліст, а через то, блять, шо моя замічатєльна професія на рівні нашого міста просто афігєнно оплачується. Дві штуки в місяць - це для журналіста регіонального масштабу ще неймовірне щастя і радість, і на них треба наробитися, що ге-гей. Це мені ніфіга не подобається, бо в такому випадку мої елементарні потреби не співпадають з моїми можливстями. Що вже говорити про то, що треба якесь бабло відкладати, і це не то, шо мені так дуже хочеться, мені це ще й потрібно робити, бо я плачу 4 тисячі в рік за соціальне страхування, і десь їх, блін, треба ж брати. А це трохи більше 300 грн в місяць.
По-друге, в мене нема машини. Це велика пічаль, і ще один пункт до "жізнь ніуддалась". Машина мені дуже треба, бо я ненавиджу громадський транспорт, а мені треба багато їздити, і це стрєси кожен день, які мене вже схарили. Наступного року я таки планую купити авто, але для цього доведеться потратити всі мої заощадження, і то цього ще не цілком вистачить, і тому треба апять такі відкладати.
Для цих всіх відкладань треба дууууже економити. Я цього ніфіга не вмію, бо не розумію, як можна обмежувати себе в щоденних невеличких радостях. Якщо я, наприклад, не ходитиму кілька разів на тиждень в "Козу", пару разів на місяць в "Сінемасіті", і не купуватиму собі час від часу вино чи ікру, то я взагалі застрелюсь.
А ще мене напарюють родичі родити дитину. Та бля, я як порахувала, скільки бабла тре буде навіть на перший час для дитини, то взагалі офігіла. А такого прікола, щоб обмежувати в чомусь своє чадо - о ніфіга, такого не буде. Висновок: покшо мені не можна родити дитину чисто з матеріальних переконань)
Кароч, жізнь ніудалась і цим фактом я вчора псувала собі настрій, а Бодькові нерви)) Але навіть його запевняння, що всьо буде чьотко, і в нього є бабло, і машину купимо, і всьо такоє, ніфіга мене не втішило. Бо ж особисто в мене жізнь ніудалась, щоб вона удалась, я мала б повністю сама себе забезпечувати, такий був задум ще починаючи з 18 років, коли я відкрила свій перший депозит, сама! а не чоловік, батьки, ще хтось-там. Я не виправдала свої надії і хз шо дєлать. паетому я покшо діпрєсірую і розповідаю всім, як всьо пічально в моєму житті) от навіть сюда накатала)))
Бо в мене вчора через це було кількагодинне ниття, стреси, обурення і всяке таке. Бо, по-перше, як на мене, я занадто мало заробляю. При чому не через те, що я лінятй, чи хріновий спеціаліст, а через то, блять, шо моя замічатєльна професія на рівні нашого міста просто афігєнно оплачується. Дві штуки в місяць - це для журналіста регіонального масштабу ще неймовірне щастя і радість, і на них треба наробитися, що ге-гей. Це мені ніфіга не подобається, бо в такому випадку мої елементарні потреби не співпадають з моїми можливстями. Що вже говорити про то, що треба якесь бабло відкладати, і це не то, шо мені так дуже хочеться, мені це ще й потрібно робити, бо я плачу 4 тисячі в рік за соціальне страхування, і десь їх, блін, треба ж брати. А це трохи більше 300 грн в місяць.
По-друге, в мене нема машини. Це велика пічаль, і ще один пункт до "жізнь ніуддалась". Машина мені дуже треба, бо я ненавиджу громадський транспорт, а мені треба багато їздити, і це стрєси кожен день, які мене вже схарили. Наступного року я таки планую купити авто, але для цього доведеться потратити всі мої заощадження, і то цього ще не цілком вистачить, і тому треба апять такі відкладати.
Для цих всіх відкладань треба дууууже економити. Я цього ніфіга не вмію, бо не розумію, як можна обмежувати себе в щоденних невеличких радостях. Якщо я, наприклад, не ходитиму кілька разів на тиждень в "Козу", пару разів на місяць в "Сінемасіті", і не купуватиму собі час від часу вино чи ікру, то я взагалі застрелюсь.
А ще мене напарюють родичі родити дитину. Та бля, я як порахувала, скільки бабла тре буде навіть на перший час для дитини, то взагалі офігіла. А такого прікола, щоб обмежувати в чомусь своє чадо - о ніфіга, такого не буде. Висновок: покшо мені не можна родити дитину чисто з матеріальних переконань)
Кароч, жізнь ніудалась і цим фактом я вчора псувала собі настрій, а Бодькові нерви)) Але навіть його запевняння, що всьо буде чьотко, і в нього є бабло, і машину купимо, і всьо такоє, ніфіга мене не втішило. Бо ж особисто в мене жізнь ніудалась, щоб вона удалась, я мала б повністю сама себе забезпечувати, такий був задум ще починаючи з 18 років, коли я відкрила свій перший депозит, сама! а не чоловік, батьки, ще хтось-там. Я не виправдала свої надії і хз шо дєлать. паетому я покшо діпрєсірую і розповідаю всім, як всьо пічально в моєму житті) от навіть сюда накатала)))