Іноді вони повертаються

[ingvarius]

Якщо вже у попередньому пості заговорили про політичних трупів, то не зайвим буде озирнутися на досвід братніх латиноамериканських країн.

Минулого року там на поверхні з'явилися два колишні політичні трупи, які зараз виглядають напрочуд жваво і просто випромінюють здоров'я.

Пам'ятаєте Даніеля Ортегу? Так-так, лідера Сандіністської революції, після

Comments

[myem]

Ну, за даними про інаугурацію Ортеги, сопрезидентом Нікарагуа є Уго Чавес. Бо в них в Венесуелі є нафта. А що таке сировина для промисловості та населення, та її вдсутність - ми добре знаємо по шоу Газпрома "Новорічне відключення блакитного вогнику".

[ingvarius]

Це натяк на те, що якщо Кучму оберуть ще раз, то йому допомагатиме президент країни з великими запасами нафти? :D
---
Безперечно, Венесуелу з нафтою вони тримають в умі. Навіть при тому, що нафта - явище скінченне. Хоча головним чинником співпраці, ІМХО, залишається ідеологічний: соціалізм, ставлення до США і таке інше.
До речі, про Чавеса... Його ж теж щойно переобрали. І не впевнений, що з великого розуму.

[myem]

http://www.korrespondent.net/main/175323... )

[ingvarius]

Це зовсім не натяки щодо України. Особливо щодо Кучми та відношень з Росією :))
=====
Ну я ж намагався провести паралель із Україною. Тому... :)

Насправді тим самим странам зараз і останні сторічя треба обирати між США або "якось самим"... Так само й з Україною.
=====
Приблизно так, але все ж із нюансами. У країн Америки питання дійсно стоїть "або-або". Тому що США дуже великі і дуже поруч. Іншої альтернативи нема. У нас роль США відіграє Росія (бо вона до нас найближче, і так історично склалося). Плюс трохи більший вибір зовнішньої орієнтації.

Потенціал України, безперечно, дуже великий. Як мінімум не менший, ніж у Аравії. Але дуже погано реалізований (щО зробили прибалти в набагато гірших стартових умовах, ти знаєш не гірше за мене). А обирати між перспективою стати ведмежим кутом ЄС чи придатком Третього Риму найбільшій країні Європи якось не пасує :(