Як нам врятувати наше серце - Андрієвський узвіз?
Зараз небезпека нависла вже над серцем Києва - його визитівкою - я не кажу про спаплюжений ще Омельченком Майдан - а про Андріївський узвіз.
Нас повільно готують новинами, що ось - реконструкція буде незабаром. І всім стане краще, вже зараз. Машини там їздитимуть, шикарні готелі височітимуть, офіси блищатимуть..
Коли я собі це намагаюсь уявити - то серце перестає стукати, а очі відмовляються бачити.
Скільки разів я порівнював Андріївський з Арбатом. І завжди міг сказати у нас краще: у нас там сидять самі майстри і продають свої вироби, у нас там не зведено Макдональдсу і у нас там стара бруківка. А ще зелені пагорби навколо..
Все менше мені лишається аргументів, бо більшість майстрів вже відселили.
Наступ почався з Кожем’яцької - яку всі можуть спостерігати і зараз - елітне житло і т.д... на черзі - свята для мене як киянина щонайменше у третьому коліні вулиця.
Ви спитаєте, чи можна щось зробити? Я сам над цим багато думав. Можна.
У Бергені - колишній столиці Норвегії зберегли історичні дерев'яні споруди і внесли до спадщини ЮНЕСКО. Весь світ приїжджає до них милуватися ганзейськими будинками. А на що будуть приїжджати милуватись до нас?
Та що нам інші? Де ми гулятимемо? По забичених парках у Нивках, на Борщагівці? Ну та, їх поки ще не реконстуюють. На відміну від знищеної природи у Феофанії...
Я хочу побачити на День Міста майстрів з усієї України. Я хочу гуляти по Андріївському і не боятись, що мене переїде автівка чи зупинить секьюріті якогось готелю, я хочу ходити битою бруківкою, якою бігали герої Булгакова, на якій красувався Голохвастов..
І я їду додому і робитиму все, щоб врятувати наше серце. А що скажете ви? Що зробите ви?
Нас повільно готують новинами, що ось - реконструкція буде незабаром. І всім стане краще, вже зараз. Машини там їздитимуть, шикарні готелі височітимуть, офіси блищатимуть..
Коли я собі це намагаюсь уявити - то серце перестає стукати, а очі відмовляються бачити.
Скільки разів я порівнював Андріївський з Арбатом. І завжди міг сказати у нас краще: у нас там сидять самі майстри і продають свої вироби, у нас там не зведено Макдональдсу і у нас там стара бруківка. А ще зелені пагорби навколо..
Все менше мені лишається аргументів, бо більшість майстрів вже відселили.
Наступ почався з Кожем’яцької - яку всі можуть спостерігати і зараз - елітне житло і т.д... на черзі - свята для мене як киянина щонайменше у третьому коліні вулиця.
Ви спитаєте, чи можна щось зробити? Я сам над цим багато думав. Можна.
У Бергені - колишній столиці Норвегії зберегли історичні дерев'яні споруди і внесли до спадщини ЮНЕСКО. Весь світ приїжджає до них милуватися ганзейськими будинками. А на що будуть приїжджати милуватись до нас?
Та що нам інші? Де ми гулятимемо? По забичених парках у Нивках, на Борщагівці? Ну та, їх поки ще не реконстуюють. На відміну від знищеної природи у Феофанії...
Я хочу побачити на День Міста майстрів з усієї України. Я хочу гуляти по Андріївському і не боятись, що мене переїде автівка чи зупинить секьюріті якогось готелю, я хочу ходити битою бруківкою, якою бігали герої Булгакова, на якій красувався Голохвастов..
І я їду додому і робитиму все, щоб врятувати наше серце. А що скажете ви? Що зробите ви?