-
я писала это так давно...
Знову лізуть у мозок думки -
Безіменні покинуті діти,
Невблаганно летять у рядки
І папір починають палити.
Срібним попелом від олівця
Я поставлю невпевнено кому.
Ну за що мені мука ось ця?
Проміняла я щастя на втому.
Я залізла у вир почуттів,
Я хотіла торкнутися неба.
Але місяць мене не хотів:
У мені вже не стало потреби.
Так кому ж, як не зірці, скажу,
Як ( Read more... ) -
босиком...
Я готова пойти босиком по траве. По траве, мокрой от капелек росы, о которых так поэтично пишут лирики. Пускай трава будет ярко-зеленой, как в первые дни весны. Такого красивого сочно-травяного цвета. Вокруг пусть будет тишина. Без шума пыльных автострад, без неспокойных кричащих детей, без смеха случайных прохожих и сум
атохи возле неправильно ( Read more... ) -
Коли душа співає!!!!
Буває ж таке!!!
Здавалося б, звичайний день, звичайний вечір, звичайні люди, події, погода...Ну нічого тобі нового, позитивно-неперевершеного і щастянаповнюючого.. А душа співає! Там не просто весняні пташечки, там ціла какофонія райдужних птахів!!!
Знаю, що життя іноді підставляю ногу, псує тобі плани і ставить у безвихідь. Але у цьому світі завжди ( Read more... ) -
Немного о счастье...
Я вот задумалась недавно: я счастлива?
Оказалось, что нет. Начала вспоминать, сколько раз за свою жизнь я могла назвать себя по-настоящему счастливой...Всего несколько раз..Пожалуй, пальцев рук хватит, чтобы посчитать.
Как же стать счастливой?
Счастье - очень сильная эмоция, и эмоцию эту нужно уметь в себе пробуждать. На первый взгляд все очень просто ( Read more... ) -
А за вікном майже весна...
За вікном багато снігу...дуже багато...усе біле й пухнасте, наче у казці...і крізь усе це сніжне царство прориваються звуки тихих пташиних наспівів...наближається весна...
Я ждала этого момента очень давно. Закончился очень важный этап моей жизни. Жизни с человеком, который не был и, надеюсь, не будет мне безразличен. Я долго не решалась на этот шаг ( Read more... )
