Відпустка
Вперше за незнати скільки років взяв повноцінну відпустку - цілих 20 днів.
Спочатку здуру вирішив цю справу відсвяткувати...
"Верховинського вождя" виявилось явно забагато...
Потенційні роботодавці у справі гірського туризму, почувши по телефону мій голос, вирішили від моїх послуг відмовитись. Так що дебют у ролі гірського гіда, на жаль, зірвався.
Але що робити... Проїхали.
Відіспався, від'ївся, відпочив. Просто розслабився трошки.
Далі закрили з бойовою подругою 1-го травня сноубордовий сезон. Традиційно на Драгобраті. Погода була добра, снігу достатньо. Закриття вийшло чудове. Закінчили кулуаром. Подруга, яка на Буковлеі цей сезон з освоєння поворотів починала, закінчила чорними трасами і впевненим спускуом драгобратським кулуаром :) Добре сезон пройшов :)
Потів відсвяткував Паску. Спокійно, без фанатизму.
А далі було дві активні події.
Спочатку була перша повноцінно закінчена велогонка "Перша сотка"
100км, таким ось маршрутом
Доїхав. Не найлегше, не найшвидше, але цілком нормально. За фінішним протоколом - 155-й, з середньою швидкістю 17,04км/год.
Пару днів відпочив і в гори.
Виїхав раховозом в неділю по обіді. Ввечері був в Квасах. Планувалось нічне сходження на Петрос. Але трохи погода плани зірвала. Вже під'їжджаючи до Лазещини побачив, що у горах мабуть гроза - блискало. В Квасах дощу не було, але було досить волого - дощ видно щойно пройшов. Вирішив потихеньку таки йти. Спочатку дощу не було, але потім почався, і чим ближче я підходив до полонини Квасів-Менчіл, тим посилювався дощ. Вирішив на тій полонині заночувати. Знайшов вільну більш менш придатну для ночівлі колибу поряд з біостаціонаром, попив чайку з вафельками і ліг спати.
Зранку розбудили зозулі.
Потім прийшли коні.
Знову попив чайку, доїв вафельки і потихеньку пішов на Петрос.
Ранок був гарний, сонячний
Взагалі погода сприяла, поки підіймався.
Але видно було, що над Чорногою і Свидовцем хмариться.
Над Близницею ще тільки купчасті хмари
А от Чорногора була затягнута
Скоро хмари і на Петрос прийшли.
Посидів, пофотографував, помедитував, помилувався хмарами.
Пішов дощик, стало погримувати, так що вирішив спускатись.
Коли озирнувся на спуску на Петрос, хмари саме на хвилинку роздуло
Далі дощ посилився, так що пішов не озираючись і не фотографуючи.
Перед полониною Шеса дощ припинився, виглянуло сонце. Доки дійшов до полонини, просох.
Пообідав, відпочив, продовжив спуск в Ясиню.
Вже коли видно станцію було, накрила злива.
На станції пошкодував, що не глянув вдома в розклад поїздів - якби менше сидів на Петросі і швидше обідав на полонині, цілком міг встигнути на денний дизель до Франківська. А так запізнився рівно на годину.
Але робити нічого, пішов до автотраси. Чекати на коломийський дизель і повертатись через Коломию вночі не хотілось.
На трасі декав довго, аж до 19:30. Мукачівська маршрутка затрималась і була переповнена. Сидів в "богдані" на капоті біля водія. Але хоч сидів. Білоруським туристам, які сіли в центрі Ясині пощастило менше - стояли всю дорогу до Франківська.
У Франківську виявилось, що квитків на Львів нема ніяких.
Але дякуючи підприємливості і швидкості реакції все тих же білорусів вдалось "напівзайцями" сісти у швидкий київський поїзд. Більшу частину дороги простояв, але вже в р-ні першої ночі був у Львові.
Білорусам не пощастило - вони розраховували через годину поїхати на Ковель, але вокзал було "заміновано" і каси не працювали. Чим закінчилось у них не знаю, але надіюсь доїхали швидко і добре.
А я - в таксі і додому.
Зараз якраз крепатура відпустила.
Завтра знову на роботу.
От і ніби і все :)
Спочатку здуру вирішив цю справу відсвяткувати...
"Верховинського вождя" виявилось явно забагато...
Потенційні роботодавці у справі гірського туризму, почувши по телефону мій голос, вирішили від моїх послуг відмовитись. Так що дебют у ролі гірського гіда, на жаль, зірвався.
Але що робити... Проїхали.
Відіспався, від'ївся, відпочив. Просто розслабився трошки.
Далі закрили з бойовою подругою 1-го травня сноубордовий сезон. Традиційно на Драгобраті. Погода була добра, снігу достатньо. Закриття вийшло чудове. Закінчили кулуаром. Подруга, яка на Буковлеі цей сезон з освоєння поворотів починала, закінчила чорними трасами і впевненим спускуом драгобратським кулуаром :) Добре сезон пройшов :)
Потів відсвяткував Паску. Спокійно, без фанатизму.
А далі було дві активні події.
Спочатку була перша повноцінно закінчена велогонка "Перша сотка"
100км, таким ось маршрутом
Доїхав. Не найлегше, не найшвидше, але цілком нормально. За фінішним протоколом - 155-й, з середньою швидкістю 17,04км/год.
Пару днів відпочив і в гори.
Виїхав раховозом в неділю по обіді. Ввечері був в Квасах. Планувалось нічне сходження на Петрос. Але трохи погода плани зірвала. Вже під'їжджаючи до Лазещини побачив, що у горах мабуть гроза - блискало. В Квасах дощу не було, але було досить волого - дощ видно щойно пройшов. Вирішив потихеньку таки йти. Спочатку дощу не було, але потім почався, і чим ближче я підходив до полонини Квасів-Менчіл, тим посилювався дощ. Вирішив на тій полонині заночувати. Знайшов вільну більш менш придатну для ночівлі колибу поряд з біостаціонаром, попив чайку з вафельками і ліг спати.
Зранку розбудили зозулі.
Потім прийшли коні.
Знову попив чайку, доїв вафельки і потихеньку пішов на Петрос.
Ранок був гарний, сонячний
Взагалі погода сприяла, поки підіймався.
Але видно було, що над Чорногою і Свидовцем хмариться.
Над Близницею ще тільки купчасті хмари
А от Чорногора була затягнута
Скоро хмари і на Петрос прийшли.
Посидів, пофотографував, помедитував, помилувався хмарами.
Пішов дощик, стало погримувати, так що вирішив спускатись.
Коли озирнувся на спуску на Петрос, хмари саме на хвилинку роздуло
Далі дощ посилився, так що пішов не озираючись і не фотографуючи.
Перед полониною Шеса дощ припинився, виглянуло сонце. Доки дійшов до полонини, просох.
Пообідав, відпочив, продовжив спуск в Ясиню.
Вже коли видно станцію було, накрила злива.
На станції пошкодував, що не глянув вдома в розклад поїздів - якби менше сидів на Петросі і швидше обідав на полонині, цілком міг встигнути на денний дизель до Франківська. А так запізнився рівно на годину.
Але робити нічого, пішов до автотраси. Чекати на коломийський дизель і повертатись через Коломию вночі не хотілось.
На трасі декав довго, аж до 19:30. Мукачівська маршрутка затрималась і була переповнена. Сидів в "богдані" на капоті біля водія. Але хоч сидів. Білоруським туристам, які сіли в центрі Ясині пощастило менше - стояли всю дорогу до Франківська.
У Франківську виявилось, що квитків на Львів нема ніяких.
Але дякуючи підприємливості і швидкості реакції все тих же білорусів вдалось "напівзайцями" сісти у швидкий київський поїзд. Більшу частину дороги простояв, але вже в р-ні першої ночі був у Львові.
Білорусам не пощастило - вони розраховували через годину поїхати на Ковель, але вокзал було "заміновано" і каси не працювали. Чим закінчилось у них не знаю, але надіюсь доїхали швидко і добре.
А я - в таксі і додому.
Зараз якраз крепатура відпустила.
Завтра знову на роботу.
От і ніби і все :)