(Untitled)

[irka_nerpa]

я не знаю, що робити, коли дорогим людям погано. коли дорогим мені людям боляче, коли їм сумно, коли в них опускаються руки. я би хотіла мати слова, що відновлюють впевненість, і доторки, що заспокоють біль. щоразу, коли я бачу, що дорога мебі людина розтрощена зсередини, я хочу допомогти, але лід тонкий-тонкий і непевний, і я швидше не робитиму

Comments

[sinestezia]

Мне сейчас кажется, что одна из самых важных (и тяжёлых) вещей - это способность быть с человеком, когда ему плохо. Похоже, это какое-то чудовищно редкое свойство - умение просто быть, не убегая, не впадая в страх, не впадая в действия. Большинство людей не способны вынести вид чужого несчастья - точнее, способны, но ровно настолько, насколько сами несчастны. Вот эта способность выдерживать собственную боль даёт силы и мужество быть рядом с чужой болью - больше эти силы просто неоткуда взять

[irka_nerpa]

дякую, це правильні слова
думаю, часто так і є. але в мене свої рахунки зі словами - я так часто мовчу, що слова для мене лмають вагу, набагато більшу за мовчання. я більше вірю в їхню рятівну силу. але ти права, чуже нещастя лякає й тому, що не знаєш, що з ним робити, як не нашкодити, як самій пережити своє маленьке нещастя від усвідомлення нещастя близької людини - і от вже ти шкодуєш сам себе, а не людину, ех.

[irka_nerpa]

так отож
знати людину треба, а я, навіть коли наче знаю, все одно вагаюся

[p_i_l_i_g_r_i_m]

покладись на інтуїцію ;)

[irka_nerpa]

ех, я в цій галузі не дуже сильна

[p_i_l_i_g_r_i_m]

бо ти маєш велику голову і мудруєш, а для інтуїції НЕ треба мудрувати ;)

немає об'єктивної реальності

[anonymous]

Найскладніше при цьому всьому бути соціологом...

Знаєш, я мабуть тебе розумію тут. Думаю найкраще, що ти можеш зробити - це показати людині відносність її страждань. Непрямо звісно) Вже навіть тим, що ти не скисаєш від наступу "нещастя", а тримаєш удар, ти проектуєш цю ж поведінку на людину, що поруч, стаєш опорою до певної міри. Найкраще, що ти можеш - бути поруч, залишатися такою як є, даючи підставу сподіватись.

Коли що, можеш авторитетно заявити, що було вирахувано, що в житті 20% подій (як позитивних, так і негативних) абсолютно не підконтрольні людини, 30% залежать від її оточення, 30% від періоду часу в якому знаходиться, і лише 20% залежать від дій самої людини. Власне, раціональна людина має всі шанси зрозуміти, що паритися немає про що, тим більше почувши це з твоїх вуст після розповідей про всякі бувальщини. Адже правда, траплялося всяке? І таки так, траплялося! Але ж все проходить.

Re: немає об'єктивної реальності

[irka_nerpa]

коли мені сумно, я думаю про свою майбутню професію з розпачем. туди, де треба розуміти людей, представляти себе певним чином і певним чином спостерігати, я вриваюся в грубих чоботах без жодних талантів, ех.
а от тут не знаю. в будь-якому сумі є кілька етапів, ошелешеності, зловті, прийняття ( напевно), і до кожного слід підібрати ключ. можливо, колись я навчися це робити.