Не знаю, як у вас, а у мене, коли я починаю читати автобіографічну прозу або мемуари,завжди з'являється побоювання, чи автор не перетне отої дуже делікатної межі, за якою розповідь про друзів, людей яких він знав, може прийняти зовсім іншу тональність,перейняти зовсім іншу площину...
![](https://ic.pics.livejournal.com/itro/12839660/244311/244311_300.jpg)
(
Read more... )
Comments 4
Рекомендую "Вікна застиглого часу" - теж мемуари, але з ульотом в фантастику, ну і на тлі там не Львів, а післявоєнний Станіслав.
Reply
Якось почитаю щось ще із творів Винничука, кажуть, що і вірші у нього гарні.
Reply
Reply
Reply
Leave a comment