тім'я моє - в тіні іпомеї
стопи - поміж лимонником і базиліком
важко згадати
хто я і де я -
чи то острів
чи то фрагмент якоїсь базиліки
а сонце світить так ніби грається
таке нервове як ціле це літо
то поблідне зненацька немов догорає вже
а то просто крізь квіти пече і сліпить
ну і так воно все ніби дим сигаретний
вітер подме - і нічого немає
на старих серверах листи секретні
припадають пилом мовчать вигорають
а лише в тіні помічаєш ефект засмаги
а лише вночі скроні твої відсвічують
ніжність твоя мою заливає спрагу
спрага моя твій розчиняє відчай
і пальці блукають наче осліплі старці
поміж ключиць шукаючи ключі від усього
є ще смак ендорфіну в поштовій марці
і нове одкровення рекламних слоганів
а фрагменти наші - по всіх континентах
як сірники чи пазли хтось нас розсипав
віддираємо марки з усіх конвертів
заглядаємо в очі закритих вікон
конвертуємо час у зустрічей хаос
роздаєм жебракам срібляки розлуки
і співає з небес емі вайнхауз
і чекіняться сни і сплітаються руки
географія тіл розростається в атлас
як сторінки ми складені тісно і туго
імовірно що бог сотворив про запас нас
щоби світ цей мав шанс розпочатися вдруге