пік
темних тем вже нема
світлих зрештою - тáкож
мов сосна на вершині
сам собі обеліск
у минулих життях
був я левом і птахом
у майбутнє із «нині»
я стікаю мов віск
як смола по корі
як сльоза по петлиці
наче мед наче сперма
наче нафта чи кров
бог сміється вгорі
комбінуючи лиця
карусель безперервна -
знов і знов
знов і знов..
ми в осерді пітьми
і у вибуху світла
одночасне усе
і можливо - усе
найреальніші ми
лиш на вістрі молитви
і у слові
що вістку благу несе