отак буває знаходиш десь якусь жалісливу інді-рок-пісеньку із красивим вокалом - і все, розтала. накочується ностальгія і забуваєш про всі треба. бо нафіг уже треба, треба це завжди жертва, а хочеться чогось хорошого-доброго-вічного. або хоча б тимчасово теплого. як той хлопчик, з яким я вчора танцювала лінді. мабуть, єдиний із старших, хто не
(
Read more... )
Comments 1
Reply
Leave a comment