коли я запрошую когось танцювати (а лінді-хоп - дуже часто білий танець, тому що на 10 дєвчьонок 6-7 рєбят), я просто протягую руку і киваю в сторну паркету (ну лан, ламінату). іноді ще посміхаюсь (так ніби "ізвінітє, что я к вам абращяюсь, ми самі нє мєсниє"). ймовірно, дехто із цих партнерів, думає, що я німа (сподіваюсь, що не глуха, це було б
(
Read more... )
Comments 9
Reply
Reply
Reply
а в журавушці класно:)
тільки раз туди їздив, роки три тому. потім не дуже регулярно виходило танцювати і вже забулось. інколи хочеться, але тепер, напевно, треба починати "з нуля".
Reply
Reply
Reply
Leave a comment