Записки туриста: Росія
Цікаво читати чужі спостереження про країну, бо вони помічають те, що тобі не трапляється на очі. Один відомий американський економіст-мислитель Іцхак Адієз поділився враженнями про Росію і частково Україну.
Під час своєї консультаційної діяльності у Москві я зрозумів, що спільного між великими російськими корпораціями і державники чиновниками. Вони мають багато спільного, зокрема, почуття безправ'я і низьку самооцінку.
Люди не усвідомлюють того, що можуть самостійно впливати на сьогодення і змінювати його. Вони сповідують простий принцип "Скажіть спочатку, що нам робити, а потім дайте нам спокій". Як працівники, так і топ-менеджери не розуміють того, що їхня доля - у їхніх власних руках. Вони завжди очікують рішення згори, тому не прагнуть докладати особливих зусиль.
У пам’яті існують яскраві спогади, які ілюструють таке ставлення у російській дійсності.
1. Викладаючи кілька років тому у Києві для топ-менеджерів, я випадково поклав один із слайдів на проектор догори ногами. Я продовжував лекцію далі, але ніхто не сказав мені ані слова - всі чемно слухати мою доповідь. Мені було дивно, чому так сталося, тому я вирішив повторити цей експеримент під час лекції у Москві. Історія повторилася.
Нещодавно, перебуваючи в Шанхаї, на лекції в аудиторії із двохсот підприємців КНР мені знадобилося лише кілька секунд, щоб почути про свою помилку. Натомість в Україні і Росії була тиша.
2. У московському аеропорті Шереметьєво я чекав більше години, щоб пройти імміграційний контроль. Люди стояли у черзі й тихо "страждали", але ніхто нічого не говорив. Черга, яка вишикувалася на еміграційний контроль, стояла вздовж лінія безпеки і становила близько 100 ярдів. Це не найдовша черга, яку я бачив в аеропорті, але майже всі росіяни заступали за лінію, чого взагалі не можна робити. Жоден працівник аеропорту не зробив їм зауваження.
3. І знову про аеропорт Шереметьєво. Це літо в Москві було найспекотнішим за останнє століття. В аеропорті - жодного кондиціонеру (принаймні, я не знайшов його). Я шукав зал бізнес-класу: блукав по аеропорту, піднімався і спускався сходами, проте ніщо не вказувало на наявність бізнес-залу. Шлях врешті-решт дорогу мені показав співробітник аеропорту. Мене обурила така ситуація, тому я поскаржитися на відсутність вивіски у бюро обслуговування клієнтів. Натомість жіночка, яка мене вислухала, була здивована і навіть роздратована моїми зауваженнями.
Я пояснюю таку поведінку росіян тим, що протягом багатьох століть (і в комуністичну епоху, і навіть до цього) в Росії існувала диктатура. Люди не мають достатнього контролю над своїм життям. Вони звикли зупинятися на досягнутому і робите те, що їм кажуть. У робочому середовищі їхню поведінку можна пояснити страхом. Люди, зокрема менеджери вищого рівня, мають досить обмежені права у компаніях, тому схиляють голови і здаються.
Кожного місяця люди збираються на мітинги на одній з головних площ Москви, але міліція постійно їх розганяє. Уряд не дозволяє висловлювати незгоду і оскаржувати дії влади.
Також варто згадати про пріоритетні задачі Президента Дмитра Медвєдєва щодо модернізації Росії. Він призначив Президентську комісію із модернізації і технологічного розвитку з метою боротьби із корупцією, зниження впливу держави на економіку, а також посилення конкуренції. З урахуванням попередніх зауважень, вважаю, що ці ініціативи позитивні, але недостатні для створення конкурентного середовища. Медвєдєв не матиме конкурентоспроможної ринкової економіки, поки ринок, споживачі та клієнти не матимуть достатнього рівня свобод.
Економіка не стане конкурентоспроможною доти, допоки уряд втручатиметься в ринкові відносини та не інвестуватиме у бізнес. Підприємцям, у свою чергу, необхідно переходити до нового рівня бізнес-відносин із постачальниками та клієнтами. Поки цього в Росії немає. Ринкова орієнтація відсутня. Клієнти не вимагають, а постачальники не поспішають це пропонувати.
Схоже, що політична диктатура не здатна будувати конкурентоспроможну економіку. Проте в інших культурах це працює: у Сингапурі політична структура влади дуже централізована, тим не менш, економіка - конкурентоспроможна. У Китаї - подібна ситуація. Комусь здається, що це специфіка культури країн Азії. Росія має хороший потенціал, але централізована політична влада ще не відчуває ринкової економіки.
Під час своєї консультаційної діяльності у Москві я зрозумів, що спільного між великими російськими корпораціями і державники чиновниками. Вони мають багато спільного, зокрема, почуття безправ'я і низьку самооцінку.
Люди не усвідомлюють того, що можуть самостійно впливати на сьогодення і змінювати його. Вони сповідують простий принцип "Скажіть спочатку, що нам робити, а потім дайте нам спокій". Як працівники, так і топ-менеджери не розуміють того, що їхня доля - у їхніх власних руках. Вони завжди очікують рішення згори, тому не прагнуть докладати особливих зусиль.
У пам’яті існують яскраві спогади, які ілюструють таке ставлення у російській дійсності.
1. Викладаючи кілька років тому у Києві для топ-менеджерів, я випадково поклав один із слайдів на проектор догори ногами. Я продовжував лекцію далі, але ніхто не сказав мені ані слова - всі чемно слухати мою доповідь. Мені було дивно, чому так сталося, тому я вирішив повторити цей експеримент під час лекції у Москві. Історія повторилася.
Нещодавно, перебуваючи в Шанхаї, на лекції в аудиторії із двохсот підприємців КНР мені знадобилося лише кілька секунд, щоб почути про свою помилку. Натомість в Україні і Росії була тиша.
2. У московському аеропорті Шереметьєво я чекав більше години, щоб пройти імміграційний контроль. Люди стояли у черзі й тихо "страждали", але ніхто нічого не говорив. Черга, яка вишикувалася на еміграційний контроль, стояла вздовж лінія безпеки і становила близько 100 ярдів. Це не найдовша черга, яку я бачив в аеропорті, але майже всі росіяни заступали за лінію, чого взагалі не можна робити. Жоден працівник аеропорту не зробив їм зауваження.
3. І знову про аеропорт Шереметьєво. Це літо в Москві було найспекотнішим за останнє століття. В аеропорті - жодного кондиціонеру (принаймні, я не знайшов його). Я шукав зал бізнес-класу: блукав по аеропорту, піднімався і спускався сходами, проте ніщо не вказувало на наявність бізнес-залу. Шлях врешті-решт дорогу мені показав співробітник аеропорту. Мене обурила така ситуація, тому я поскаржитися на відсутність вивіски у бюро обслуговування клієнтів. Натомість жіночка, яка мене вислухала, була здивована і навіть роздратована моїми зауваженнями.
Я пояснюю таку поведінку росіян тим, що протягом багатьох століть (і в комуністичну епоху, і навіть до цього) в Росії існувала диктатура. Люди не мають достатнього контролю над своїм життям. Вони звикли зупинятися на досягнутому і робите те, що їм кажуть. У робочому середовищі їхню поведінку можна пояснити страхом. Люди, зокрема менеджери вищого рівня, мають досить обмежені права у компаніях, тому схиляють голови і здаються.
Кожного місяця люди збираються на мітинги на одній з головних площ Москви, але міліція постійно їх розганяє. Уряд не дозволяє висловлювати незгоду і оскаржувати дії влади.
Також варто згадати про пріоритетні задачі Президента Дмитра Медвєдєва щодо модернізації Росії. Він призначив Президентську комісію із модернізації і технологічного розвитку з метою боротьби із корупцією, зниження впливу держави на економіку, а також посилення конкуренції. З урахуванням попередніх зауважень, вважаю, що ці ініціативи позитивні, але недостатні для створення конкурентного середовища. Медвєдєв не матиме конкурентоспроможної ринкової економіки, поки ринок, споживачі та клієнти не матимуть достатнього рівня свобод.
Економіка не стане конкурентоспроможною доти, допоки уряд втручатиметься в ринкові відносини та не інвестуватиме у бізнес. Підприємцям, у свою чергу, необхідно переходити до нового рівня бізнес-відносин із постачальниками та клієнтами. Поки цього в Росії немає. Ринкова орієнтація відсутня. Клієнти не вимагають, а постачальники не поспішають це пропонувати.
Схоже, що політична диктатура не здатна будувати конкурентоспроможну економіку. Проте в інших культурах це працює: у Сингапурі політична структура влади дуже централізована, тим не менш, економіка - конкурентоспроможна. У Китаї - подібна ситуація. Комусь здається, що це специфіка культури країн Азії. Росія має хороший потенціал, але централізована політична влада ще не відчуває ринкової економіки.