з вилаженням на диван - тут дуже важливо одразу, раз і на завжди вибрати одну політику і її завжди дотримуватись: або пускати на диван/ліжко завжди, або не пускати - і теж завжди.
при чому якщо є якийсь член родини, який хоч зрідка пускатиме - краще змиритись і домовитись, що всі пускають і точка.
для собак (як і для всіх істот), потрібна постійність і зрозумілість поведінки власників. якщо ті то пускають, то не пускають, то це буде для нього як рандомне покарання, яке то прилітає то ні - і питання дивану загостриться, і в принципі нервовість цуцика поглибиться.
з мого досвіду в ліжко/на дивани собаку пускають майже всі )))) навіть в сім'ї лікарів ))))
ага =))))) і головне - самому бути максимально спокійною, інакше тварина тебе зчитує і починає тріпатись ще більше ))
моя для мене стала хорошим тренінгом з миттєвого досягнення спокою плюс управління гнівом ))
воно до мене попало з притулку, в якому не бачило нічого, крім свого вольєру (де її всі сородичі щемили) і лісу навколо. не могла йти по вулиці, плакала, в істериці прижималась до землі (а навколо в такі моменти завжди знайдуться душещіпатєльниє бабульки, ага), пісялась з любого приводу. я це вилікувала за тиждень - довгими багаторазовими вигулами (всього 5 годин за день), модифікацією цього: http://baskina.com/archives/977 (просто міцно але спокійно і дружньо брала її за лапу і тримала) і, звісно ж, навчившись бути спокійною як скеля.
чорні лабри, до речі, мені чомусь завжди попадались з більшою схильністю до хаосу, ніж білі/ретрівери
Comments 4
при чому якщо є якийсь член родини, який хоч зрідка пускатиме - краще змиритись і домовитись, що всі пускають і точка.
для собак (як і для всіх істот), потрібна постійність і зрозумілість поведінки власників. якщо ті то пускають, то не пускають, то це буде для нього як рандомне покарання, яке то прилітає то ні - і питання дивану загостриться, і в принципі нервовість цуцика поглибиться.
з мого досвіду в ліжко/на дивани собаку пускають майже всі )))) навіть в сім'ї лікарів ))))
Reply
Reply
і головне - самому бути максимально спокійною, інакше тварина тебе зчитує і починає тріпатись ще більше ))
моя для мене стала хорошим тренінгом з миттєвого досягнення спокою плюс управління гнівом ))
воно до мене попало з притулку, в якому не бачило нічого, крім свого вольєру (де її всі сородичі щемили) і лісу навколо. не могла йти по вулиці, плакала, в істериці прижималась до землі (а навколо в такі моменти завжди знайдуться душещіпатєльниє бабульки, ага), пісялась з любого приводу. я це вилікувала за тиждень - довгими багаторазовими вигулами (всього 5 годин за день), модифікацією цього: http://baskina.com/archives/977 (просто міцно але спокійно і дружньо брала її за лапу і тримала) і, звісно ж, навчившись бути спокійною як скеля.
чорні лабри, до речі, мені чомусь завжди попадались з більшою схильністю до хаосу, ніж білі/ретрівери
Reply
Reply
Leave a comment