Канешне разуменьне здароўя вельмі суб'ектыўнае. Часам мне падаецца што мае дзеці не хварэюць ніколі. Што, вядома, ня праўда. У Вацака і Рады была вятранка. Каліна пасьпела перахварэць на коклюш. Прыкладна раза на год кожны зь іх мае ці соплі пару дзён, ці тыя самыя пару дзён тэмпературыць змагаючыся зь якім вірусам. Часам здараюцца дробныя траўмы. Ну і ўсё. Вось праўда ўсё :) У нашай хатняй аптэчцы чортава туча лейкапластыраў, пару рулонаў бінтоў, поліспарынавая мазь, сьпірт і пратэрмінаванае жарапаніжаючае.
Рада і Каліна ніколі не сутыкаліса з антыбіётыкамі. Вацак сутыкнуўся, але я была маладая і дурная, можна было абыйсьціся бяз гэтага. Зубы ўва ўсіх ідэальныя, косьці ніхто не ламаў. Харчовых алергій няма. На грып ніхто зь іх не хварэў ніразу.
Пашчэньніла? Можа канешне той фактар што я люблю жыцьцё, а жыцьцё любяць мяне, адыграў сваю ролю. Генетыка? Бацькі у дзяцей розныя і мужчынаў з добрым здароўем сярод іх няма. У мяне даўжэзны сьпіс хранічных захворваньняў і аніводнага цэлага зуба. Што дарэчы не перашкаджае мне апошнія 9 год забыцца на грып і саплівець прыкладна з той жа перыядычнасьцю як і дзеці. Тобіш раз на год пару дзён.
Павыхвалялася і до. Паспрабую распавесьці што канкрэтна я раблю ці не раблю, каб дзеці былі здаровымі. Раптам каму спатрэбіцца. Я нават ня буду распісваць якім шляхам я прыйшла да такіх высноваў. Каму цікава - запытвайцеся, распішу тэорыю.
Першае: хварэць у нас невыгодна. Хворы пазбаўляецца таго, што ён можа ў выніку недзеяздольнасьці атрымаць больш чым звычайна. Напрыклад мульцікаў, ці салодкага, ці сустрэчаў з сябрамі, ці дэвайса, ці дадатковай порцыі пяшчоты. Асабліва гэта тычыцца дзяцей ва ўзросьце ад палутара год і да 6-7 прыкладна. Карацей хварэць мусьць быць вельмі сумна і нецікава. Гэта ня тычыцца зусім малятак і ўжо не актуальна для падлеткаў. Бо зусім маляткі сядзяць на руках і атрымліваюць малако з песенькамі незалежна ад стану здароўя, а ў падлеткаў ужо ў падкорцы запісана - хварэць невыгодна.
Другое: я давяраю тэрмарэгуляцыі сваіх дзяцей. У кожнага чалавека яна свая і толькі ён сам можа вызначыць халодна яму ці не. Рада, да прыкладу, сьпіць раскрыўшыся і на дотык ледзяная. Так было заўжды. У мароз яна ходзіць у вятроўцы і шортах. Запраста можа сплаваць у сакавіку ў возеры, на якім толькі-толькі растаў лёд. І здаровая. Вацак сьпіць укруціўшыся ў пухавую коўдру так, што толькі нос тырчыць. Ён ўвогуле мярзьлявы. І не хварэе. Шапкі яны ня носяць ні ў сьпёку ні ў мароз. Я нашу :) Калі Калана кажа што ёй горача, значыцца ёй горача і трэба распранацца, нават калі я сама стучу зубамі і грэю рукі аб гарбату. Вось прыкладна з таго часу, як дзіця пачынае размаўляць, яно само вызначае наколькі цёпла апранацца. А да гэтага галоўнае правіла - не апранаць цяплее чым сябе. І нафіг шапачкі :)
Трэцяе: калі такі пахварэў, то трэба шмат піць і шмат спаць. Мы пьем гарбату. Проста таму, што я люблю гарбату. І ніколі, ні ў якіх умовах не прымушаць і нават не прапаноўваць хвораму паесьці. Папросіць даць, і толькі так. Тэмпературу да 40 не зьбіваць. Ну гэта канешне без фанатызму. Калі дзіця маецца, мама мецца і інтуіцыя кажа што можна, то на ноч можна і даць чаго жарапаніжаючага каб адпачыць. Хворым трэба часта мяняць адзеньне і мыцца.
Чацьвертае: дазваляць дзецям есьці тое, што яны хочуць і так часта як яны хочуць. Арганізмы розныя, абмен рычываў розны і адпаведна патрэбы розныя. Рада бясконца п'е малако. Мінімум па літру на дзень. Вацак ня п'е яго ніколі. Вацак любіць мяса, а Рада практычна вегітарыянка. Вацак сава і зранку ў яго няма апэтыту. Таму ён ня сьнедае. Рада наварочвае агромную порцыю макаронаў з малаком у 6 раніцы. Увогуле старэйшыя дзеці гатуюць сабе самі, абеды пакуюць сабе самі і прадукты мне замаўляць тыя што хочуць, калі я еду ў краму. Каліна покуль не гатуе, але яе ніхто ня корміць покуль яна не папросіць. Таму яна таксама есьць тады і тое што хоча.
Пятае: бясконцая самаадукацыя і адукацыя дзяцей. Гугл у дапамогу. Як працуе чалавечы арганізм, першая дапамога, у якіх прадуктах што ўтрымліваецца і як засвойваецца, асноўныя сімптомы розных хваробаў, як працуюць лекі, што такое імунітэт і як ён разьвіваецца, шляхі перадачы розных захворваньняў, народная медыцына, дзе гігіена дапамагае імунітэту а дзе перашкаджае… Ну і гэдак далей. Зашмат ведаў не бывае, бывае толькі замала.
Шостае: слухаць сваю інтуіцыю. Калі яна канешне ёсьць. Давяраць ёй, але правяраць :)
А пра сучасную сістэму мэдыцыны асобным пастом, іба сумная тэма.
Конечно, понятие здоровья, очень субъективно. Временами мне кажется, что мои дети не болеют вообще. Что, естественно, не правда. У Вацака и Рады была ветрянка. Калина успела переболеть коклюшем. Примерно раз в год у каждого из них пару дней бывают сопли, или те же пару дней температурят сражаясь с каким-нибудь вирусом. Иногда случаются мелкие травмы. Ну и всё. В смысле, действительно всё. В нашей домашней аптечке огромное количество лейкопластырей, несколько рулонов бинтов, полиспориновая мазь, спирт и просроченное жаропонижающее. Рада и Калина не знакомы с антибиотиками. Вацак знаком, но я тогда была молодая и глупая, можно было без этого обойтись. Зубы у всех идеальные, кости никто никогда не ломал. Пищевых аллергий нет. Гриппом никто из них никогда не болел.
Повезло? Ну тот факт, что я люблю жизнь и жизнь любит меня наверное сыграл свою роль. Генетика? Дети от разных отцов и, поверьте, мужчин с хорошим здоровьем среди них нет. У меня вообще длинный список хронических заболеваний и ни одного здорового зуба. Что не мешает мне забыть о гриппе в последние 9 лет и сопливеть примерно так же часто как и дети, тобиш раз в году, пару дней.
Сеанс самолюбования заканчиваю и попробую рассказать, что конкретно я делаю или не делаю чтоб дети были здоровыми. Возможно кому-нибудь пригодится. Я даже не буду писать как и почему пришла к таким решениям. Если кому будет интересно, спрашивайте - распишу теорию.
Первое: болеть у нас не выгодно. Заболевший лишается того, чего он мог бы, в силу недееспособности получить больше чем обычно. Например мультиков, или сладкого, или девайсов, или встреч/поездок, или дополнительной порции ласки. Особенно это касается детей в возрасте от полутора и до 6-7 лет. Совсем малыши сидят на руках, получают своё молоко с песенками независимо от состояния здоровья. А у подростков уже в подкорке записано, что болеть скучно и неинтересно.
Второе: я доверяю терморегуляции своих детей. У каждого человека она своя, и только он сам может определить холодно ему или нет. Рада, например, спит раскрывшись и на ощупь всегда ледяная. Так было всегда. Она ходит в мороз в ветровке и шортах и запросто может плавать в марте в озере, на котором только-только растаял лёд. И здоровая. Вацак спит закрутившись в пуховое одеяло так, что виден только нос. Он вообще мерзлявый. И не болеет. Шапки они не носят ни в мороз ни в жару. Я ношу :) Если Калина говорит что ей жарко, значит нужно её раздеть, не смотря на то, что у меня стучат зубы и я грею руки о кружку чая. Вот примерно с того возраста, как ребёнок начинает говорить, он сам и определяет насколько тепло одеваться. А до этого главное правило, это одевать его не теплее чем себя. И к чёрту шапочки!
Третье: если таки заболел то нужно много пить и спать. Мы пьём чай. Просто потому, что я люблю чай :) И никогда, ни при каких условиях не заставлять и даже не предлагать больному еду. Попросит - дать. И только так. Температуру ниже 40 не сбивать. Ну это конечно без фанатизма. Если ребёнок мается, мама устала и интуиция говорит что ничего страшного не будет, то можно дать жаропонижающее и выспаться. Больным обязательно нужно часто мыться и менять одежду.
Четвёртое: разрешать детям есть то, что они хотят и так часто как они того хотят. Организмы разные, обмен веществ разный, соответственно и потребности разные. Рада бесконечно пьёт молоко. Минимум по литру в день. Вацак не пьёт его никогда. Зато он любит мясо, а Рада практически вегетарианка. Вацак сова, утром у него никогда нет аппетита и он не завтракает. Зато Рада в шесть утра уже наворачивает огромную тарелку макарон с молоком. Вообще старшие дети готовят себе сами, обеды пакуют себе сами и продукты мне заказывают те, что хотят, когда я еду в магазин. Калина пока не готовит, но её никто не кормит, пока она не попросит. Соответсвенно она тоже ест то что хочет и тогда когда захочет.
Пятое: бесконечное самообразование и образование детей. Гугл в помощь. Как работает человеческий организм, первая помощь, основные симптомы самых распространённых заболеваний, что такое иммунитет, как работают лекарства, народная медицина, где гигиена помогает иммунитету а где мешает, какая еда что содержит и как это усваивается, пути заражения разными заболеваниями, от чего бывают прыщи… Слишком много знаний не бывает, а вот слишком мало очень даже.
Шестое: слушать свою интуицию. Если она есть конечно. Доверять ей, но проверять :)
А про современную систему медицины отдельным постом, если соберусь. Ибо очень уж тема печальная.