Красноїльська маланка має бути у Списку нематеріальної спадщини ЮНЕСКО: kamienczanka

kamienczanka

Красноїльська маланка має бути у Списку нематеріальної спадщини ЮНЕСКО

Dec 28, 2016 02:10

27 грудня 2016 р. у мене був день-дежа вю.
Було так само сонячно, як і 27.12.2015 (правда, до +20 було дуже далеко), знову була Сучава, знову був Ашан перед від'їздом - і знову був парад маланок " După datina străbună”
Але цього року на ньому були красняни. І дежа вю було дивним до фантасмагоричності.

О, до речі, під час презентації мого путівничка "Буковинські маланки" у Тернополі мене багато запитували про козу. На Північній, нашій Буковині коза - нечастий гість. Ропча, Тернавка, може, ще кілька сіл. А от на Сучавщині, тобто на Південній Буковині кіз просто повно. Є коні. є ведмеді - і масово є кози.

Цього року мені пощастило потрапити на парад з родиною Сергія Осачука, давнього і доброго знайомого, почесного консула Австрії у Чернівцях. Родина Сергія була на параді вперше - і їм дуже сподобалося. Мені теж, хоча й мені здається. що чернівецькі маланка-фести масштабніші - можливо, за рахунок маси машин-платформ.

В Сучаві ж дотримуються букви назви дійства - і нічого сучасного на параді маланок немає. Автентика.

І вона прекрасна, безумовно.

Більшість румунських маланкарів я пам'ятала за фестивалем-2015, але з задоволенням подивилася на них знову.

Тим більш, були і новинки у програмі. Парад відкривав сам Штефан чел Маре, Стефан Великий, найзнаменитіший молодовський правитель і сучавська ікона та it-man. За його часів Сучава була столицею. Вагома причина для ностальгії - і вусатих бюстів з короною майже у кожному буковинському селі.

Ну і новинка № 2 - фестиваль став міжнародним, бо на дійство прибули українські маланки.

Попереду тяглася і тяглася делегація з Красної - з всіма п'ятьма видами солом'яних та очеретяних ведмедыв, з циганами на всяк смак, з дідом і бабою...

За Красноїльськом тихенько йшли Вашківці. На виступі вони заспівали пісню про козу і розкланялися, попередньо запросивши сучавських бонз до себе на свято 14 січня. Ох, Вашківці, ви це серйозно? Румуни не дивляться ваш телевізор, тому ваш гумор швидше про все не зрозуміють. Ні Дзідзя, ні Лісапетного батальону, ні русской баньки, ні того гівняного зеленського кварталу у румунів нема. Над чим сміятися будуть?

Українці не лише йшли у колоні -

- українці потім ще й парад приймали біля примарії. Прибув Іван Мунтян та купа інших чиновників високого рангу.

Але офіціоз ніколи нікого не цікавить - і це правильно.
Давайте до параду повернемося.

Або навіть до підготовки до нього.

Коли я дійшла до стадіону "Арена" (саме звідти починався парад-2015), то трохи налякалася. Жодного маланкаря в полі зору, ніде. Невже відмінили?
Пішла наобум ще кілька кварталів вперед - і таки знайшла, що шукала.

Гучне клацання батогів-гарапників чути було за кілька сотень метрів, напевно.

Перше, що побачила, - коні.

Друге - Красна.

І знову я гостро, так гостро відчула, що немає у мене жодних шансів стати якимось маланко-експертом. Експерти повинні бачити багато всього. В моєму випадку це неможливо. Коли я чую "Урсу", коли я бачу цих ведмедів, цих циганів, щось падає всередині у якусь безодню, у космос. Господи, як же я їх люблю. Нуль шансів поїхати 14 січня 2017, 2018, 2019 та якого завгодно року кудись на НОВУ маланку. В Подвірне чи Мигове, в Берегомет чи Брусницю.

Я люблю маланку як явище, всю, але так, як я люблю краснянську, красноїльську, я не люблю жодне інше дійство. Це могутня підзарядка на рік, без неї буде зовсім погано.

Так що от такі паради - вони мені корисні. Там відразу багато що можна подивитися.

О, чергова румунська коза.

Більшість, звісно, отакі, дерев'яні, з клацаючою щелепою.

Ось які були цьогоріч воли - з короваями та рушниками на рогах. Дуже симпатичні і тяжко сумирні.

Як на будь-якому параді, хоч це кельнський карнавал, а хоч паради крампусів у Австрії, важливо правильно вибрати місце.
Бо натовпи чомусь найбільше люблять точки старту і фінішу. Особливо - точку фінішу.

Ось так бачили маланкарів ті, хто прийшов під сучавський палац культури (так звану Еспланаду).

І ось так - хто чекав на колону в інших місцях. Машрут ходи - кілька км, місць було достатньо, але всі чомусь прйишли на Еспланаду.

Може, тому що там глінтвейн?

Так. Я хочу, щоб цей пост був не лише про картинки. а й про дві важливі речі.

Перша така.
Красна, я вас люблю, але ваші виступи ЗАВЖДИ дуже затягнуті. Всі інші маланкарські колективи відстрілювалися за 3-5 хвилин, ви виступали понад півгодини. Так не можна! Так, ви показали весь ритуал від А до Я, але публіку треба залишати трохи голодною. Дівчатка з віниками, дуууже довгі уратури, трохи бедламу на танці ведмедів - це все можна і варто скоротити. Це піде лише на користь - і вам,і глядачам.

Просто як тільки ви покинули площу перед примарією, весь політ-бомонд як вітром здуло - неначе всім скопом у туалет побігли. На інших маланкарів їх вже не вистачило. ті танцювали перед пустими сходами. Ну, якось воно так...

А тепер друга важлива річ.
Істина, котрою починатиму всі пости найближчий місяць: Красноїльська маланка мусить бути у Списку нематеріальної спадщини людства ЮНЕСКО. Все пізнається у порівнянні. Я бачила маланки Сучавщини самі по собі, я сім разів бачила маланку в Красній, але треба було поставити їх пліч-о-пліч на сьогоднішньому сучавському параді маланок, щоб відчути всю різницю. Вона там мусить бути. Самі краснянито робити навряд чи будуть - тут повинна докласти зусиль вся область. Тим більш, є люди, котрі зробили гарну і успішну заявку - і Резиденція вже шостий рік у Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

Бо таки так, південно-буковинська маланка дуже схожа на північно-буковинську. Ведмеді є? Є.

Бубнів, щоправда, менше у нас - і дуже багато у них. Але в нас зате є цілі оркестри.

Коза, дід, баба є? Є.

О яка коза симпатична.

Воїни різного штибу є? І там, і там є. І не лише у нас люблять дзеркальця, брязкальця і пайєтки.

О, полюбуйтеся (кадр для порівняння).

Або ось - і ось.

Коні? Ну само собою.

Ооооо, яка краса. Наші вміють майже так само.

Коротше. Кожна маланка має свої особливості - і тим унікальна. Але лише порівнявши багато маланок і краснян, розумієш, які ж вони ней-мо-вір-ні.

І прпобачаєш навіть їхню велику любов до новорічного дощика - хай вже, як так подобається. Але вони - вони інші, крутіші, класніші. Справжні.

Зовні ж румуни від нас не дуже відрізняються - переважно теж похмурі і набурмосені. От як ця розцяцькована коза. Мужик, ти на святі, ти і є свято - радій! Не у всіх це виходить.

А тепер невдалий кадр, але про посмішку. Красняни тим живуть. Вони вкладають у свою маланку стільки емоцій, що просто неможливо не піддатися їхньому магнетизму.

Одне селище - чотири кута, п'ять неймовірних маланок. Їм треба, ТРЕБА у Список нематеріальної спадщини - він не дасть навітьшансу скурвитися і перетворитися з ритуалу на шоу.
Мені це здається дуже важливим.

Ну добре, ще картинки з параду.

Коники.

Бубни, дід і баба.

Прекрасні ці монстри ще раз.

А це маска одного з них. Іграшка і дитяча діадема, помітили? Дивно :)) Хіба маленкьа доня попросила таке вдягнути.

Смерть кози по-буковинськи.

Чудова перука з кукурудзяного листя. Бароко таке сільське.

Така от майже-маланка.

О, ці теж досить дикі були, але не як Красна.

Так як я пройшла весь парад від початку до кінця, я бачила, як люди реагували на Красноїльськ. Люди реагували огого як. Такого Сучава ще не бачила.
Навіть якась гордість розпирала, хоча я на неї права і не маю.