(no subject)

May 27, 2014 18:19

У суботу я отримала нову стрижку. Ховайтесь усі. Ви мене не впізнаєте, бо я сама себе не впізнаю.
В черзі на дільниці ми стояли, за моїми підрахунками, 1 год 10 хв, а брат стверджує, всі півтори. Але, в середньому по країні, ми ще легко відбули. Займали цілими сім'ями і лишали чергового, бо було дуже душно, вікна не відчинялися, мало людей у комісії і повільно рухалася черга. Були маленькі діти, іноді чоловік з дружиною і дітками, чи бабуся з онучкою. У однієї жіночки була дуже гарна вишиванка, кольори блакитний, зелений. оранжевий, фіолетовий, у її чоловіка полотняна, з коротким рукавом, але узор або нашито зверху, або дуже щільно зашито по краю рукавів і горловині, і в двох їхніх хлопчиків класичні білі сорочки з червоним і чорним узором. Я раптом захотіла собі вишиванку, бо в суботу знову буде нагода показати, але так, як я рушник шию, то до вишиванки ще років 5 повзти.
Вчора мені вставили імплантат у десну на місце відсутнього зуба. Неприємна процедура, хоча  коли власне вставляють, нічого страшного не відбувається. Нашу панянку потягнуло зомліти, але хлопці-лікарі не дали. Їх там було двоє, вони травили анекдоти, розтирали мені вуха і радилися, як краще зашити.
У наших друзів зараз усе догори дригом і невідомо, коли стане на місце. А я тут нервово прислухаюся до реву зальотного літака у нашому тихому вечорі, дивлюся, як кіт вишкіряє зубки, позіхаючи, і чекаю на завтрашній робочий день.

вишивання, авантюри, що тут скажеш

Previous post Next post
Up