рожевий лак. рожеві нігті. Домашня майка якраз під колір, прийти в ній на работу, еге?
Я написала на сторінку про своїх "уявних друзів", тобто мешканців всесвіту магії-кланів-інтриг, виклала тільки сюжет, знайомій, а їй дико сподобалося, сказала, хоче прочитати цю історію. І я одразу перехотіла щось про них вигадувати. Може, це через викид адреналіну і ендорфінів, коли ти розповідаєш про те, що знаєш найкраще, про те, що цікавить найбільше, бо ти сам вигадуєш цих персонажів, а найкраще мені вигадується, коли зовсім погано, тож тут миттєво перекрилося джерело натхнення. Хтось із "уявних друзів" має мені нагадати, що "друзі з дитинства" теж докладають зусиль, щоб спілкування тривало. Бо мені зараз лінь вкладатися не тільки в будь-які стосунки, а й узагалі в якісь справи.
Сиджу із запасом на чорний день, але без вільних коштів (ой, і хто це купив сережки на пошти останні 30 грн?), буду їздити на метро - поповнила на половину місяця проїздний - і багато ходити пішки, а ще наїмся оцим зефіром і розхочу солодкого на тиждень. Просіяла муку на хліб, можна наїстися домашнього, він наче замість булки. Нє, брешу, буду таки якось з булками(... Але хліб спекла, хоч і з нагадуванням від мами.
Ту ду:
(щойно якась грошва буде) купити обдирне борошно, щоб був не зовсім білий хліб, бо попереднє вподобала міль;
відстежити, коли там треба повернути книжки;
купити запасні лампочки, бо одна щойно стрельнула;
і, може, якщо встигну, щось на акцію.