А я була у Гамбургу!!!!!!!
Минулі вихідні, які в Польщі припали на свято всіх Святих, тобто День поминання померлих, я провела в Німцях.
Насправді, дуже довго вагалася, їхати чи ні, бо дорога коштує недешево, але аргумент "поки є можливість, треба побачити
якнайбільше" переміг)))
Отож, в п'ятницю по обіді я вже сиділа в крутецькому автобусі польських "Євроліній" і топтала завчасно приготовані канапки. Подорож з однією пересадкою в Ґлівіцах (де знаходиться найбільша транспортна розв'язка Європи - а вона таки гігантська) тривала 14 годин.
І вже о шостій ранку я мала щастя зустрітися з своїм харошим таваріщом і другом - Псом, також відомим як fatimp. І панєслась!
Перше враження від міста - потопає в парках, скверах, та інших зелених насадженнях. І все це на фоні гарнющого сходу сонця. До речі, це був єдиний раз, коли я бачила сонце в Гамбургу)))
Суботу ми провели, досліджуючи достопрімєчатєльності цього портового міста. Скажу відразу про разючу відмінність між польськими та німецькими містами. В польщі стара частина міста - це старовинна архітектура, відреставроване старе та нове, закошене під старе. Тут - салат вінігрєт, майже як в Україні, тільки крутіше. Поряд із старовинними кам'яницями збудовано дофіга модерних будівель, які не дуже вписуються в загальний вид. Але це не зменшує приємність гуляння вулицями багатомільйонного міста, в якому зовсім не відчувається кіпішу)))
Словом, самі зараз побачите:
Ось такий вид на центр міста з вежі церкви св. Ніколаса. Найгарніша будівля - ратуша, за нею два великих озера, які раніше були річкою. На внутрішньому озері - фонтан, який за словами очевидців, гарно підсвічують у святкові дні)
Та ж сама ратуша знизу
Посеред центру міста в каналах живуть лебеді, гуси і качки. Живуть за рахунок охочих нагодувати їх і атлічно себе почувають)
А он там зверху ми були
Сабакєвічь
Наступного дня ми забрели в портовий квартал, архітектура якого збереглася набагато краще. Ось такий вид з, так би мовити, лівого берега на правий (чи навпаки, не шарю)...
Канали в тому ж самому портовому кварталі. Стопітсот місточків і мостів, чудові будинки...
Гамбург був майже руїною після війни. Це пояснює, власне, його архітектурну неоднорідність - від багатьох будинків тоді залишались самі фасади. Є тут "документальний" музей, де виставлено експозицію про ІІ Світову і про те, як Німеччина потєрпала.
Є ще багато мною незвіданого через несприятливу, але дуже типову для цього міста погоду.
А ще, обов'язковим для відвидин є квартал червоних ліхтарів Ріпербан, де нас із Псом чекало багато пригод в ніч з неділі на понеділок. Пригоди були різнопланові, але мушу зізнатися, поїздочка мені вдалася)))))
Вже в понеділок зранку я виявила свій роздовбаний фотік...Точніше, його екран, бо сам фотік ще фотографує...Тепер треба ремонтувати...
А ще, сталася зі мною одна пригода, завдяки якій я додала +1 пунктік до поваги німців:
Пішли ми у паб на пивко. Після хорошої трапези і футбольчіка (грала одна з гамбурзьких команд, яка, врешті, програла), ми викотилися собі гуляти далі вечірнім містом. На набережній виявили тунель під Ельбою, який веде на протилежний бік річки. Спустилися туди, вийшли на іншому березіі під час завтику на граний вигляд міста я згадала, що залишила свою мобілку у пабі на столі...Повернулися назад - і ось вони - дідок-і-бабулька-власники пабу, побачивши мене, зраділи і віддали телефон, при цьому почали розказувати, як дзвонили останньому набраному мною номеру (Псу на лайф), але так і не додзвонилися. Коротше, дуже мене порадувала така порядність людей)))
Ну і насамкінець, по дорозі назад поламався наш крутецький автобус польських "Євроліній". Три з лишком години ми чекали посеред автостради десь за німецько-польським кордоном, коли по нас приїде інший транспортний засіб. Таки приїхав...спрінтер, в якому було жахливо мало місця і яким я "ізкалєсіла" половину Польщі. Бусік не поїхав за запланованим маршрутом, а розвозив всіх пасажирів по їхніх містах призначення. Нарешті в Ґлівіцах я і ще одна пані пересіли на інший бусік, який завіз мене прямісінько під гуртожиток. Словом, в дорозі я провела 17,5 годин замість 14...
Але довольна як слон - все-таки побачила ГАМБУРГ!
Ще раз дякую цьому харошому чєлавєку Псу, який люб'язно прийняв мене на гостину)
Насправді, дуже довго вагалася, їхати чи ні, бо дорога коштує недешево, але аргумент "поки є можливість, треба побачити
якнайбільше" переміг)))
Отож, в п'ятницю по обіді я вже сиділа в крутецькому автобусі польських "Євроліній" і топтала завчасно приготовані канапки. Подорож з однією пересадкою в Ґлівіцах (де знаходиться найбільша транспортна розв'язка Європи - а вона таки гігантська) тривала 14 годин.
І вже о шостій ранку я мала щастя зустрітися з своїм харошим таваріщом і другом - Псом, також відомим як fatimp. І панєслась!
Перше враження від міста - потопає в парках, скверах, та інших зелених насадженнях. І все це на фоні гарнющого сходу сонця. До речі, це був єдиний раз, коли я бачила сонце в Гамбургу)))
Суботу ми провели, досліджуючи достопрімєчатєльності цього портового міста. Скажу відразу про разючу відмінність між польськими та німецькими містами. В польщі стара частина міста - це старовинна архітектура, відреставроване старе та нове, закошене під старе. Тут - салат вінігрєт, майже як в Україні, тільки крутіше. Поряд із старовинними кам'яницями збудовано дофіга модерних будівель, які не дуже вписуються в загальний вид. Але це не зменшує приємність гуляння вулицями багатомільйонного міста, в якому зовсім не відчувається кіпішу)))
Словом, самі зараз побачите:
Ось такий вид на центр міста з вежі церкви св. Ніколаса. Найгарніша будівля - ратуша, за нею два великих озера, які раніше були річкою. На внутрішньому озері - фонтан, який за словами очевидців, гарно підсвічують у святкові дні)
Та ж сама ратуша знизу
Посеред центру міста в каналах живуть лебеді, гуси і качки. Живуть за рахунок охочих нагодувати їх і атлічно себе почувають)
А он там зверху ми були
Сабакєвічь
Наступного дня ми забрели в портовий квартал, архітектура якого збереглася набагато краще. Ось такий вид з, так би мовити, лівого берега на правий (чи навпаки, не шарю)...
Канали в тому ж самому портовому кварталі. Стопітсот місточків і мостів, чудові будинки...
Гамбург був майже руїною після війни. Це пояснює, власне, його архітектурну неоднорідність - від багатьох будинків тоді залишались самі фасади. Є тут "документальний" музей, де виставлено експозицію про ІІ Світову і про те, як Німеччина потєрпала.
Є ще багато мною незвіданого через несприятливу, але дуже типову для цього міста погоду.
А ще, обов'язковим для відвидин є квартал червоних ліхтарів Ріпербан, де нас із Псом чекало багато пригод в ніч з неділі на понеділок. Пригоди були різнопланові, але мушу зізнатися, поїздочка мені вдалася)))))
Вже в понеділок зранку я виявила свій роздовбаний фотік...Точніше, його екран, бо сам фотік ще фотографує...Тепер треба ремонтувати...
А ще, сталася зі мною одна пригода, завдяки якій я додала +1 пунктік до поваги німців:
Пішли ми у паб на пивко. Після хорошої трапези і футбольчіка (грала одна з гамбурзьких команд, яка, врешті, програла), ми викотилися собі гуляти далі вечірнім містом. На набережній виявили тунель під Ельбою, який веде на протилежний бік річки. Спустилися туди, вийшли на іншому березіі під час завтику на граний вигляд міста я згадала, що залишила свою мобілку у пабі на столі...Повернулися назад - і ось вони - дідок-і-бабулька-власники пабу, побачивши мене, зраділи і віддали телефон, при цьому почали розказувати, як дзвонили останньому набраному мною номеру (Псу на лайф), але так і не додзвонилися. Коротше, дуже мене порадувала така порядність людей)))
Ну і насамкінець, по дорозі назад поламався наш крутецький автобус польських "Євроліній". Три з лишком години ми чекали посеред автостради десь за німецько-польським кордоном, коли по нас приїде інший транспортний засіб. Таки приїхав...спрінтер, в якому було жахливо мало місця і яким я "ізкалєсіла" половину Польщі. Бусік не поїхав за запланованим маршрутом, а розвозив всіх пасажирів по їхніх містах призначення. Нарешті в Ґлівіцах я і ще одна пані пересіли на інший бусік, який завіз мене прямісінько під гуртожиток. Словом, в дорозі я провела 17,5 годин замість 14...
Але довольна як слон - все-таки побачила ГАМБУРГ!
Ще раз дякую цьому харошому чєлавєку Псу, який люб'язно прийняв мене на гостину)